Розділи
Матеріали

Вихід ЗСУ з Донбасу: чому гарантії безпеки від США не здатні завершити війну

Уляна Купновицька
Донбас між обіцянками Заходу та ультиматумами Росії: Трамп і Зеленський у центрі безпекової дискусії | Фото: колаж Фокус

Володимир Зеленський заявив про готовність документа з безпекових гарантій від США. У Вашингтоні заперечують, що ці гарантії пов'язані з виведенням українських військ з Донбасу, водночас Росія не відмовляється від власних ультиматумів. Фокус з'ясував, чому міжнародні обіцянки не здатні забезпечити Україні стовідсоткову безпеку незалежно від формулювань у документах.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що документ про безпекові гарантії від США вже повністю готовий до підписання, і Київ чекає визначення дати та місця для його підписання.

За інформацією міжнародного агентства Reuters, в американській адміністрації обговорюють надання Україні формальних гарантій безпеки, подібних до зобов'язань країн НАТО, але не ставлять на чільне місце обов'язкове передавання Донбасу в обмін на ці гарантії.

У Вашингтоні переконують, що роль США полягає не в тому, щоб нав'язувати Україні територіальні поступки, а в тому, щоб сприяти просуванню мирного процесу. Представники Білого дому спростовують твердження, що безпекові гарантії напряму прив'язані до відведення українських військ або передавання територій, і називають такі заяви "неправдивими".

Натомість Москва та деякі західні ЗМІ продовжують обговорювати можливість, що мирна угода з Росією, яка мала б стати умовою для гарантій безпеки, може включати питання Донбасу. У цьому ключі одним із центральних каменів спотикання залишається доля регіонів, які контролює Україна.

Зеленський наголошує, що територіальна цілісність України залишається непорушною умовою будь-яких домовленостей, і Київ прагне спочатку отримати підтверджені гарантії безпеки, а вже потім дискутувати про інші питання.

На тлі цього дискусійного питання українські військові та експерти також попереджають, що втрата підконтрольних територій, особливо укріплень у Донбасі, може мати серйозні оборонні наслідки, оскільки ці позиції суттєво впливають на загальний захист країни.

Виведення військ з Донбасу — умови, на які Україна ніколи не має погоджуватися

Політолог Віктор Таран вважає, що можливе виведення українських військ із Донбасу створить для України не мирний сценарій, а ланцюг взаємопов'язаних військових, політичних і соціальних ризиків.

За його словами, у разі відведення сил ЗСУ Росія одразу займе залишені позиції, а українська армія опиниться в так званому "чистому полі" — без укріплень і захисної інфраструктури. Після цього, переконаний експерт, Москва ініціюватиме так звані "мирні процеси", які фактично стануть інструментом тиску через гуманітарну та адміністративну повістку.

"Почнуться вимоги відновити російські освітні програми, повернути РПЦ, звільнити осіб, яких назвуть "жертвами режиму", реабілітувати агентів впливу. Україна опиниться в ситуації постійних ультиматумів. Будь-яка відмова трактуватиметься як порушення домовленостей — і це стане формальним приводом для відновлення бойових дій", — пояснює Фокусу Таран.

У такому сценарії, наголошує він, Україна втратить ключову перевагу — Донбас як великий укріплений район. Саме промислова забудова, міста, шахти та заводи сьогодні стримують російський наступ. Вихід із цих позицій означатиме втрату захисту й перехід до оборони на відкритій місцевості, де Росія зможе максимально ефективно застосовувати керовані авіабомби, ракети та дрони-камікадзе.

"Наступ у чистому полі, посилений КАБами, ракетами та "Шахедами", нас просто рознесе. Зараз ми тримаємося саме завдяки забудові Донбасу. Так, це дуже складна оборона, але вона дає нам хоча б якийсь захист", — зазначає політолог.

Окремо Таран звертає увагу на суспільний чинник. За його оцінкою, вже за пів року після умовного "перемир'я" суспільство буде деморалізованим і психологічно розслабленим. Значна частина ветеранів і військових втратить готовність до повторної мобілізації, а нових укріплених позицій за цей час створено не буде.

"У такій ситуації Росія зможе дуже швидко вирішити свої подальші військові завдання й просунутися не лише на Донбасі, а й у напрямку Харкова та інших великих міст", — попереджає експерт.

Гарантії безпеки від США: чому це лише пусті обіцянки

Скептично Таран оцінює й можливі безпекові гарантії від США або Конгресу. Він нагадує, що історія знає сотні прикладів, коли міжнародні угоди залишалися на папері. Як приклад політолог наводить події початку Другої світової війни, коли гарантії безпеки Польщі з боку Франції та Великої Британії не були реалізовані, а Радянський Союз, навпаки, скористався ситуацією.

"Такі гарантії не працюють миттєво. Потрібні голосування, ратифікації, політичні домовленості, виділення фінансування та озброєнь. У разі нового наступу Росії цього часу в України просто не буде", — підкреслює Таран.

На його думку, єдиним реальним гарантом безпеки залишається українська армія, яка перебуває на посилених позиціях і має достатнє озброєння. Без цього будь-які політичні домовленості не матимуть практичного значення.

Щодо можливості тиску США на Україну політолог висловлює сумнів. Він нагадує про внутрішньополітичні дедлайни у Сполучених Штатах, зокрема вибори до Конгресу та зростання внутрішньої конкуренції між демократами й республіканцями. У таких умовах українське питання, на його думку, залишатиметься елементом внутрішньої політичної гри.

Водночас Таран допускає, що у разі провалу переговорів США можуть посилити тиск на Росію — зокрема через санкції, обмеження для покупців російської нафти та боротьбу з тіньовими схемами експорту. Але ефективність цього сценарію ще належить перевірити на практиці.

Ключовою проблемою експерт називає саму дискусію про так звані "територіальні компроміси". На його думку, цей термін є маніпулятивним.

"Компроміс — це обмін. Якщо у нас щось забрали, а ми щось забрали у відповідь, тоді це компроміс. Те, що нам пропонують зараз, — це спроба легітимізувати окупацію на міжнародному рівні", — наголошує Таран.

Він вважає, що коректніше говорити не про територіальні компроміси, а про можливе перемир'я по лінії бойового зіткнення — і лише як тимчасовий формат. Водночас будь-які розмови про відведення військ можуть починатися виключно після підписання чіткого документа з конкретними зобов'язаннями щодо озброєння, систем ППО, зокрема Patriot, і зрозумілих механізмів реалізації гарантій.

"Формула "ви виведіть війська, а ми потім проголосуємо" — неприйнятна. Спочатку документ, чітко зафіксовані гарантії й інструменти їх реалізації. І лише після цього — будь-які дискусії", — підсумовує політолог.

Таран наголошує: Україні не варто будувати стратегію на очікуваннях домовленостей партнерів. Єдиний реалістичний шлях — послідовне зміцнення Збройних сил, оборонної промисловості та збереження тиску на Росію, зокрема через військові й економічні втрати, які змушують Кремль або оголошувати нову мобілізацію, або втрачати здатність продовжувати війну.

Смерть Путіна: якими насправді мають бути гарантії безпеки

Прагнення українського суспільства отримати "залізобетонні" гарантії безпеки є зрозумілим, але в реальній міжнародній політиці недосяжним, вважає політолог Олег Постернак.

За його словами, ані США, ані європейські країни не здатні надати Україні стовідсоткову впевненість у тому, що Росія більше ніколи не повернеться до практики повномасштабної війни, масового знищення та геноцидної політики. Жодна з чинних або потенційних архітектур безпеки не дає абсолютних гарантій.

Постернак окреслює три сценарії, які теоретично могли б стати найсильнішими гарантіями безпеки для України.

Перший — це смерть Володимира Путіна та системні зміни в самій Російській Федерації.

Другий — участь у безпекових гарантіях для України Китаю та інших країн Глобального Півдня.

Третій — повна трансатлантична єдність між Україною, США та Європейським Союзом, що включає стабільну взаємну підтримку та вступ України до НАТО.

Втім, жоден із цих сценаріїв, наголошує політолог, наразі не є реалістичним. Ключова причина полягає в тому, що Росія відчуває себе безкарною. Кремль дійшов висновку, що велика війна є ефективним інструментом реалізації його зовнішньополітичних цілей. Саме тому спокуса знову повернутися до стану війни залишається для Росії — і особисто для Путіна — надзвичайно високою.

"Крім того, Росія переконана, що між США та Європою вже з'явилися серйозні тріщини, які з часом лише поглиблюватимуться. Як приклад дискусії навколо Гренландії, які стали симптомом ширших суперечностей у трансатлантичних відносинах. Саме на посилення цього розколу Москва й надалі спрямовуватиме свої гібридні зусилля", — каже Фокусу Постернак.

Окремим чинником глобальної нестабільності політолог називає Китай, який, за його оцінкою, дедалі більше налаштований на ескалацію — як щодо Тайваню, так і щодо ширшого регіону Азії. У сукупності ці процеси формують модель світового хаосу, яка, на думку експерта, працює не на користь України.

Три складові безпекових гарантій: чи є шанс на їх вдалу реалізацію

Постернак застерігає від ілюзій щодо можливого "повернення у точку 2014 року" — до умовної мирної, стабільної та комфортної реальності з гарантованими базовими умовами життя. Він вважає такі очікування фантастичними та відірваними від реальності, наголошуючи, що світ після повномасштабної війни змінився незворотно.

Коментуючи нинішні дискусії про безпекові гарантії для України, експерт виокремлює три їхні складові: американські гарантії в межах окремого договору, європейські гарантії в межах так званої "коаліції охочих" та американську "підстраховку" цих європейських зобов'язань. У разі реалізації така система, за його словами, теоретично могла б мати стабілізувальний ефект і виконувати функцію стримування Росії на певному етапі.

Втім, Постернак закликає подивитися на цю модель очима Кремля. Він переконаний, що російське керівництво, фанатично зосереджене на знищенні України, почне шукати способи підірвати будь-які безпекові гарантії одразу після їх підписання — буквально з першої хвилини.

На думку експерта, ситуація була б принципово іншою, якби метою Росії було лише створення навколо себе стабільного безпекового середовища. У такому разі можливими були б взаємні гарантії — наприклад, щодо розширення НАТО або повернення Росії до режимів контролю над наступальними озброєннями. Але нині, підкреслює Постернак, про це не йдеться.

Росія має "розв'язані руки", а отже, буде системно випробовувати будь-яку нову модель безпеки, підточувати її зсередини та намагатися зруйнувати трикутник Україна — США — ЄС. Цьому, на думку політолога, сприяють і дії Дональда Трампа, який своєю політикою щодо Європи посилює недовіру в трансатлантичних відносинах і, свідомо чи ні, грає на руку Росії.

"Трамп прагне вибудувати міст між Вашингтоном і Москвою, і це потрібно чітко усвідомлювати", — підсумовує Постернак, наголошуючи, що жодна система гарантій не буде працювати автоматично і без постійного стримування агресора.

Нагадаємо, ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба пояснив, що Україна має гарантувати три умови, перш ніж укладати будь-які договори про завершення війни: про гарантії безпеки, про відновлення України та про членство України в Європейському Союзі.