"Чмобіків" більше немає: як Росія перебудувала мобілізацію за чотири роки

21 вересня 2022 року Путін оголосив у Росії так звану часткову мобілізацію. Тоді Кремль запевняв, що йдеться насамперед про резервістів із військовим досвідом, а перед відправленням у підрозділи вони пройдуть додаткову підготовку. Зрештою російська влада заявила про мобілізацію 300 тисяч людей. Пізніше сам Путін визнавав, що система виявилася не готовою: виникли проблеми з оповіщенням, призовом та забезпеченням, які доводилося виправляти вже в процесі.

Минуло чотири роки, і питання знову повертається. Українська розвідка наприкінці серпня повідомила, що російський Генштаб підготував сценарій додаткового залучення до 600 тисяч людей у 2026–2027 роках — приблизно по 300 тисяч на рік. Причина, за оцінкою українських спецслужб, — високі втрати та уповільнення контрактного набору.

Проте цифра у 300 чи 600 тисяч сама по собі мало що говорить про реальні можливості російської армії. Людину недостатньо просто знайти й змусити або переконати підписати контракт. Її треба оформити, перевірити, одягнути, озброїти, хоча б мінімально навчити, включити до підрозділу і доставити на фронт.

Саме тому ключове питання сьогодні звучить інакше: якою є реальна пропускна спроможність російської мобілізаційної машини і скільки нових військових вона здатна щомісяця відправляти на війну?

Мобілізація в РФ: план зростає, людей стає менше

Росія поки намагається обходитися без повторення сценарію вересня 2022 року. Замість нового публічного указу про масову мобілізацію Кремль робить ставку на постійний контрактний набір, фінансові стимули та дедалі ширшу систему адміністративного тиску.

На 2026 рік Москва, за даними Служби зовнішньої розвідки України, планувала набрати 409 тисяч контрактників. Однак на початок липня було набрано близько 195 тисяч за планових 204,5 тисячі. Середньодобовий темп становив приблизно 1070–1090 осіб, тоді як у 2024–2025 роках він сягав близько 1200. Розвідка також звертала увагу на послаблення медичних та інших вимог до кандидатів, аби розширити коло тих, кого можна відправити до армії.

Інститут вивчення війни також зазначав, що за нинішнього темпу Росія ризикує не виконати річний план, особливо з огляду на втрати на фронті. Наприкінці липня Медведєв говорив приблизно про 200 тисяч набраних у першому півріччі.

Військовий експерт Олег Жданов у коментарі Фокусу говорить про ту саму тенденцію: потреба російської армії в людях зростає швидше, ніж можливості системи поповнювати втрати.

За його словами, російський Генштаб із року в рік підвищує плани набору, однак у 2026 році виконувати їх стає дедалі складніше.

"Вони намагаються щороку підвищувати план мобілізації. На цей рік запланували вже 409 тисяч. Але план не виконується. Тому вони й посилюють заходи з набору", — пояснює Жданов.

Тобто проблема Росії сьогодні — не відсутність мільйонів чоловіків призовного віку. Потенційний людський резерв залишається великим. Проблема починається на наступному етапі: як перетворити цивільну людину на військовослужбовця і зробити це швидше, ніж фронт цей ресурс витрачає.

Від повістки до фронту: як працює російський конвеєр

За словами Жданова, принципова схема з 2022 року майже не змінилася: військкомати працюють із базами військовозобов'язаних, людину викликають, проводять медичний огляд, після чого вона потрапляє до системи підготовки та комплектування.

Але сама система стала значно технологічнішою.

Ще у квітні 2023 року в РФ ухвалили закон про електронний реєстр військового обліку та реєстр повісток. За чинними у 2026 році нормами після появи повістки в реєстрі для особи, яка підлягає призову, може автоматично діяти заборона на виїзд із країни. У разі неявки закон передбачає й інші обмеження — зокрема щодо реєстрації бізнесу та операцій із нерухомістю. Інформація надсилається і до особистого кабінету на порталі "Госуслуги".

Тобто те, що восени 2022 року багато в чому робилося вручну — через паперові списки, повістки та військкомати, — поступово переводиться в цифрову систему.

"У них залишилася система військкоматів. Вони перевіряють списки і розсилають повістки. Тепер є й електронна повістка через систему державних сервісів. Людина з'являється до військкомату, проходить військово-лікарську комісію, якщо придатна — далі оформлення, виплати, контракт і навчальний центр", — говорить Жданов.

Однак саме після цього, за його словами, починається головна проблема — час.

Вони працюють із коліс. Нових мобілізованих і контрактників привозять, ставлять у райони зосередження, після цього починаються штурми. Особовий склад закінчується — інтенсивність падає. Приходить нове поповнення — все повторюється. Ця історія циклічна.

Два тижні навчання і на фронт?

Жданов стверджує, що через постійну потребу фронту в поповненні частину нових військових затримують у навчальних центрах ненадовго.

"Як показує практика, у навчальному центрі вони перебувають до двох тижнів максимум. Потреба фронту зростає, втрати зростають. Їх просто забирають із навчальних центрів і везуть у зону бойових дій", — каже експерт.

Принцип — максимально швидке поповнення підрозділів — добре пояснює іншу особливість російської армії: вона змушена одночасно вести наступальні дії та постійно відновлювати особовий склад.

Жданов звертає увагу на хвилеподібну інтенсивність російських атак. За його спостереженнями, кількість бойових зіткнень може різко зростати на одну-дві доби, після чого йде спад, а через кілька днів інтенсивність знову підвищується.

Він пов'язує це, зокрема, з надходженням чергового поповнення.

"Вони працюють із коліс. Нових мобілізованих і контрактників привозять, ставлять у райони зосередження, після цього починаються штурми. Особовий склад закінчується — інтенсивність падає. Приходить нове поповнення — все повторюється. Ця історія циклічна", — говорить Жданов.

Тобто російська система все менше схожа на разову мобілізаційну кампанію зразка 2022 року і дедалі більше — на безперервний конвеєр, який щодня має постачати фронту нових людей.

Люди розуміють, що грошей стає менше і виплати урізають. Тож, умовно кажучи, і "Лади-Калини" вже немає — охочих помирати за неї стає дедалі менше

Гроші замість мобілізації

Поки цей конвеєр Кремль намагається підтримувати передусім рублем.

За оцінкою польського Центру східних досліджень OSW, близько 345 тисяч росіян вступили до війська у 2023 році, приблизно 407 тисяч — у 2024-му та близько 364 тисяч — у 2025-му. Наприкінці 2025 року набір почав сповільнюватися, а в першому кварталі 2026-го скоротився ще приблизно на 20%.

Відповіддю стало подальше підвищення виплат.

У липні 2026 року одразу кілька російських регіонів збільшили бонуси за укладання контракту. У Дагестані сукупна одноразова виплата з федерального, регіонального та місцевого бюджетів могла сягати 3,6–4,1 млн рублів, у Карачаєво-Черкесії — 3,1 млн, у Смоленській області — 2,1 млн. У Ханти-Мансійському автономному окрузі загальна сума сягала приблизно 4,1 млн рублів.

Деякі регіони пішли ще далі і почали платити не тільки майбутнім військовим, а й тим, хто приведе нового контрактника. За підрахунками OSW, лише за перші чотири місяці 2026 року такі посередники могли отримати щонайменше 3,2 млрд рублів.

Саме це, на думку Жданова, є одним із найбільш показових симптомів.

"Центр фактично перекинув значну частину виплат на регіони. Десь зберігаються дуже великі підйомні, десь вони менші. Але регіональні бюджети не безмежні", — зазначає він.

Парадокс у тому, що поки за живого контрактника регіони змушені платити дедалі більше, "вартість" загиблого для його родини в окремих регіонах, навпаки, зменшується. За даними The Moscow Times, в Ульяновській області виплату сім'ї загиблого військового скоротили до 50 тисяч рублів — приблизно 600 доларів. У Башкортостані вона становила 100 тисяч рублів.

Жданов називає це ще одним ударом по мотивації й іронізує, що часи, коли участь у війні могла здаватися родині способом отримати недосяжні для російської глибинки гроші, минають.

"Колись ми говорили, що сім'я могла відправляти чоловіка на війну, щоб отримати шалені для неї гроші. Особливо десь у глибинці, у бідних регіонах. Сьогодні такого вже немає. Люди розуміють, що грошей стає менше і виплати урізають. Тож, умовно кажучи, і "Лади-Калини" вже немає — охочих помирати за неї стає дедалі менше", — говорить Жданов.

Виходить своєрідний мобілізаційний аукціон: що менше охочих, то дорожче доводиться купувати нового солдата.

Вони можуть посилювати заходи тихо. Перевірка документів, доставка до військкомату нібито для уточнення даних, а там уже починається тиск і примушування до підписання контракту.

Коли гроші не працюють — з'являється примус

Є й інша тенденція.

Улітку 2026 року незалежні російські медіа та правозахисні організації повідомляли про випадки, коли чоловіків затримували просто на вулицях і доправляли до пунктів набору, де їх схиляли або примушували підписувати контракти.

Особливо резонансними стали події у Пензенській області. Mediazona описувала випадки, коли чоловіків після перевірки документів відвозили до військкоматів, а далі, за словами їхніх родичів та самих мобілізованих, примушували оформляти контракт. Міністерство оборони РФ заяви про примус заперечувало.

У серпні правозахисний проєкт "Идите лесом" повідомляв про нову хвилю звернень із різних регіонів — Краснодарського краю, Омської та Архангельської областей, Удмуртії, Бурятії та інших. Люди розповідали про затримання на вулицях, роботі чи в громадських місцях і подальший тиск із вимогою підписати контракт.

Жданов вважає, що саме таким шляхом російська влада може поступово посилювати мобілізацію, не називаючи її новою мобілізаційною хвилею.

"Вони можуть посилювати заходи тихо. Перевірка документів, доставка до військкомату нібито для уточнення даних, а там уже починається тиск і примушування до підписання контракту", — каже він.

Таким чином Кремль отримує можливість збільшувати набір локально, не повторюючи політичного ефекту вересня 2022 року, коли оголошення мобілізації спричинило масовий виїзд росіян за кордон.

Причому страх перед новою мобілізацією залишається і зараз. Associated Press у вересні 2026 року повідомляло про нове зростання кількості росіян, які готуються до еміграції або вже виїжджають, називаючи серед причин можливий новий призов. Масштаб цього руху значно менший, ніж восени 2022-го, але сам фактор мобілізації знову став однією з причин виїзду.

"Чмобіків" більше немає?

У 2022 році одним із символів російської мобілізації стали відео з резервістами у поганій формі, із застарілим спорядженням та скаргами на відсутність елементарного забезпечення. За чотири роки ситуація змінилася.

І саме тут, за словами Жданова, недооцінювати Росію було б помилкою.

"На жаль, у жорстко централізованій державі система управління працює швидко. Система мобілізації вже налагоджена. Форма шиється, зброя виробляється, сам механізм вибудуваний і працює. Тих "чмобіків", яких ми бачили у 2022 році, в тому вигляді вже немає. Трансформація відбулася", — пояснює експерт.

Це, мабуть, одна з ключових відмінностей нинішньої ситуації від осені 2022 року.

Тоді Росія намагалася за кілька тижнів пропустити через неготову систему одразу сотні тисяч людей. Сьогодні це вже не екстрена кампанія, а інфраструктура, яка працює четвертий рік поспіль.

Але це не означає, що її можливості необмежені.

300 тисяч — можливо. Питання — за який час

Тому цифри у 300, 400 чи 600 тисяч варто сприймати дуже обережно.

Росія має достатній демографічний резерв, щоб знайти сотні тисяч військовозобов'язаних. Вона вже створила цифрову систему обліку, розгорнула мережу пунктів контрактного набору, переклала значну частину фінансового стимулювання на регіони і має систему навчальних центрів та постійного поповнення частин.

Але наявність 600 тисяч потенційних військових не означає можливості одномоментно отримати 600 тисяч підготовлених солдатів.

Навіть українська розвідка, говорячи про сценарій додаткового набору 600 тисяч людей, розподіляє його на два роки — приблизно по 300 тисяч у 2026 та 2027 роках.

І саме тут видно головне обмеження російської мобілізаційної машини: не кількість чоловіків у країні, а швидкість, із якою їх можна забрати з цивільного життя, оформити, забезпечити, навчити та відправити до частин — і чи встигає цей потік компенсувати втрати фронту.

У 2022 році слабким місцем Росії була неготова система. У 2026-му система вже працює значно краще, але слабшим стає інший компонент — люди, яких потрібно переконати до неї зайти.

І якщо раніше для цього вистачало високої зарплати та одноразової виплати, тепер російські регіони змушені піднімати бонуси до кількох мільйонів рублів, платити посередникам за кожного нового контрактника, послаблювати вимоги до кандидатів, а в окремих випадках з'являються повідомлення про прямий адміністративний примус.

Тому нова російська мобілізація, якщо Кремль на неї зважиться, навряд чи буде повторенням вересня 2022 року один в один. Москва вже створила систему, яка дозволяє розтягнути мобілізацію в часі й проводити її без одного гучного указу — людина за людиною, регіон за регіоном, контракт за контрактом.

І саме ця здатність підтримувати безперервний потік поповнення, а не гучна цифра "600 тисяч", сьогодні є головним показником реальної мобілізаційної спроможності Росії.

Фокус раніше писав, що на Донбасі російські війська дедалі частіше відмовляються від великих механізованих штурмів і переходять до інфільтрації малих піхотних груп. На тлі операції "Вівальді" Сили оборони зачистили близько 75 кв. км території, однак РФ продовжує тиснути на Лиманському, Слов'янському та Куп'янському напрямках.