Право на щастя з широкими стегнами. Чому суспільство обурюють моделі plus size
Чому поява моделей plus size на обкладинках глянцевих журналів викликає шквали обурення.
Сучасна масова культура за умовчанням передбачає, що здорове тіло повинно бути красивим, а красиве — здоровим. Краса ж, принаймні жіноча, як правило, асоціюється зі стрункістю. Якщо в кіно у головної героїні за сюжетом має бути "негарна подруга", на цю роль ймовірніше візьмуть акторку, яка має зайві кілограми. Не випадково поняття "лукізм" (дискримінація за зовнішністю), уперше сформульоване в 1978 році в газеті The Washington Post, спочатку було повʼязане з боротьбою за права повних. На тлі загального поклоніння стрункості особливо яскраво виділяються образи моделей plus size. Їх поява на обкладинці глянцю або в рекламі товарів, які не мають нішевого позиціювання для повних людей, завжди привертає підвищену увагу і викликає найжвавіше обговорення.
За словами засновниці консультаційного центру Health Plus Олени Лівшиць, "зайва вага" — поняття індивідуальне, якоїсь універсальної норми не існує
Свіжий приклад — обкладинка лютневого номера британського Cosmopolitan із моделями різних комплекцій. На ній — жінка великого розміру, жінка-боксерка та жінка з ахондроплазією, що призводить до карликовості. Це стало початком сміливого довгострокового експерименту, анонсованого в Instagram журналу. Британська редакція одного з найпопулярніших у світі мережевих глянцевих видань заявила про намір випустити в 2021 році 11 обкладинок із жінками різних типажів, які не вписуються в шаблонні уявлення про красу.
Як і слід було очікувати, це одразу ж поляризувало суспільство. Аудиторія розділилася на два табори. З одного боку зазвучали захоплення прихильників бодіпозитиву та інклюзивності, з іншого — різке засудження. Блогери всіх мастей, медики, психологи та трендвотчери, які живуть в різних країнах і які пишуть різними мовами, вважали своїм обовʼязком висловитися про цю обкладинку.
Олії у вогонь дискусії підлив підпис Itʼs Healthy! ("Це здорОво!"), який супроводжував картинку. Творців лютневої обкладинки звинуватили в пропаганді ожиріння. Їх ідею назвали небезпечною і навіть згубною, підкреслюючи, що під час пандемії ожиріння — додатковий фактор ризику.
Їжа від стресу
Автори багатьох статей, колонок і постів у соціальних мережах стверджують, що схожі образи заохочують переїдання, лінь та безвідповідальне ставлення до власного тіла, що в кінцевому підсумку може збільшити рівень смертності від COVID-19. На думку психотерапевтки Олени Рихальської, такі твердження не позбавлені сенсу.
"Сучасний соціум живе в умовах підвищеної тривожності, багато хто починає заїдати і запивати стрес. Крім того, власне ситуація локдауну в декілька разів підвищує ризики переїдання, — каже психотерапевтка. — З точки зору громадського здоровʼя правильніше транслювати ідею максимального самоконтролю. Картинка, яка ніби дозволяє погладшати, і справді може погано вплинути. Однак із точки зору стимулювання продажів журналу це якраз те, що потрібно. Історично саме за часів лих особливо затребуваним стає образ жінки з пишними формами. Його підсвідомо повʼязують з образом матері, яка дає життя і рятує".
У 2020 році Національний центр біотехнологічної інформації США (NCBI) опублікував результати дослідження, які доводять, що в довгостроковій перспективі люди, які вважають себе повними, набагато більше схильні до нездорової харчової поведінки. Один і той самий чоловік ймовірно переїдатиме, якщо переконати його, що він товстун, але намагатиметься правильно харчуватися, якщо вважатиме, що у нього нормальна вага.
Право на життя
Більшість людей схильні бачити красу саме в тому, що вважається гарним в їх соціальному середовищі. Результати безлічі досліджень у галузі соціальної психології за останні 50 років свідчать про те, що неусвідомлене порівнювання власної зовнішності та зовнішності навколишніх людей з візуальними образами, які пропонують мас-медіа, шоу-бізнес і реклама — річ майже неминуча. З точки зору психолога Юлії Латуненко, агресивна реакція на чужу повноту, бажання присоромити або висміяти сторонню людину за те, що у неї є зайві кілограми, — зворотна сторона страху перед власною неідеальністю, проекція підсвідомої ненависті до свого тіла.
Марія Дмитрієва, засновниця Facebook-спільноти "Фемінізм УА", підкреслює, що поява моделей plus size на обкладинках у популярному глянці нормалізує в очах суспільства існування жінок різних розмірів.
"Вони дають звичайним жінкам сміливість повірити в те, що у них є право на життя і щастя навіть із широкими стегнами, — каже Марія. — Обкладинка журналу означає, що незважаючи на "жахливий гріх тілесності" ці жінки потрапляють в поле зору чоловіків — споживачів жіночої краси. Те, що вони при цьому мають нахабство існувати поза вузьких рамок офіційних стандартів, власне, і викликає обурення".
Ці стандарти змінюються з плином часу. Те, що якихось 50 років тому вважалося канонічною красою, сьогодні вже plus size. Прикладом може слугувати легендарна Мерилін Монро.
"На жаль, жінки найпоширеніших розмірів у реальності на обкладинки потрапляють рідко, інакше це вже давно стало б нормою", — говорить Дмитрієва.
Plus size моделі — явище не нове. Перші ластівки зʼявилися в США в 1920-х. Тоді їх залучали виключно для демонстрації нішевих колекцій одягу великих розмірів. У другій половині ХХ століття великі жінки почали зʼявлятися в рекламі харчових продуктів і товарів, що позиціювалися як сімейні покупки. Наприкінці 1970-х у США відкрилося перше спеціалізоване агентство моделей plus size. У середині 1990-х середній заробіток великих дівчат у модельному бізнесі в США був уже вищим, ніж у моделей стандартних параметрів, адже реклама з використанням таких образів краще запамʼятовувалася багато в чому саме завдяки неоднозначної реакції соціуму. До 2010 року агентства моделей plus size вже існували в різних регіонах світу.
Медичний феномен
Донедавна в модельному бізнесі все-таки існували якісь неписані правила, що обмежують використання образів plus size. Вони не повинні були конкурувати з канонічної красою і займати майданчики, які відводяться для неї.
Це правило порушили в 2018 році. Той самий британський Cosmopolitan розмістив на обкладинці вересневого номера фотографію Тесс Холлідей, однієї з найвідоміших і високооплачуваних на той момент моделей plus size. Команда Cosmo мала намір викликати суспільний резонанс. На обкладинці розмістили цитату, в якій Холлідей пропонувала всім обуреним "поцілувати її в зад". Хейтери не змусили себе чекати. Уже тоді на Cosmopolitan обрушився шквал звинувачень у пропаганді ожиріння та руйнуванні концепції здорового способу життя.
"У цьому є елемент маніпулювання свідомістю аудиторії, все-таки розміри Тесс Холлідей та й тієї дівчини, яка красується на лютневій обкладинці 2021 року, — далеко не типові випадки, — вважає Розалін Беннет, американська фізіологиня, авторка кількох книг про проблеми ваги. — Жінки звичайних комплекцій все ще нецікаві глянцю, увагу привертають власне крайності: або прозора худоба, або явне ожиріння".