Право на щастя з широкими стегнами. Чому суспільство обурюють моделі plus size

модель, мода, плюс сайз
Фото: Getty Images | Модель plus size

Чому поява моделей plus size на обкладинках глянцевих журналів викликає шквали обурення.

Сучасна масова культура за умовчанням передбачає, що здорове тіло повинно бути красивим, а красиве — здоровим. Краса ж, принаймні жіноча, як правило, асоціюється зі стрункістю. Якщо в кіно у головної героїні за сюжетом має бути "негарна подруга", на цю роль ймовірніше візьмуть акторку, яка має зайві кілограми. Не випадково поняття "лукізм" (дискримінація за зовнішністю), уперше сформульоване в 1978 році в газеті The Washington Post, спочатку було повʼязане з боротьбою за права повних. На тлі загального поклоніння стрункості особливо яскраво виділяються образи моделей plus size. Їх поява на обкладинці глянцю або в рекламі товарів, які не мають нішевого позиціювання для повних людей, завжди привертає підвищену увагу і викликає найжвавіше обговорення.

За словами засновниці консультаційного центру Health Plus Олени Лівшиць, "зайва вага" — поняття індивідуальне, якоїсь універсальної норми не існує

Свіжий приклад — обкладинка лютневого номера британського Cosmopolitan із моделями різних комплекцій. На ній — жінка великого розміру, жінка-боксерка та жінка з ахондроплазією, що призводить до карликовості. Це стало початком сміливого довгострокового експерименту, анонсованого в Instagram журналу. Британська редакція одного з найпопулярніших у світі мережевих глянцевих видань заявила про намір випустити в 2021 році 11 обкладинок із жінками різних типажів, які не вписуються в шаблонні уявлення про красу.

Як і слід було очікувати, це одразу ж поляризувало суспільство. Аудиторія розділилася на два табори. З одного боку зазвучали захоплення прихильників бодіпозитиву та інклюзивності, з іншого — різке засудження. Блогери всіх мастей, медики, психологи та трендвотчери, які живуть в різних країнах і які пишуть різними мовами, вважали своїм обовʼязком висловитися про цю обкладинку.

Олії у вогонь дискусії підлив підпис Itʼs Healthy! ("Це здорОво!"), який супроводжував картинку. Творців лютневої обкладинки звинуватили в пропаганді ожиріння. Їх ідею назвали небезпечною і навіть згубною, підкреслюючи, що під час пандемії ожиріння — додатковий фактор ризику.

Їжа від стресу

Автори багатьох статей, колонок і постів у соціальних мережах стверджують, що схожі образи заохочують переїдання, лінь та безвідповідальне ставлення до власного тіла, що в кінцевому підсумку може збільшити рівень смертності від COVID-19. На думку психотерапевтки Олени Рихальської, такі твердження не позбавлені сенсу.

"Сучасний соціум живе в умовах підвищеної тривожності, багато хто починає заїдати і запивати стрес. Крім того, власне ситуація локдауну в декілька разів підвищує ризики переїдання, — каже психотерапевтка. — З точки зору громадського здоровʼя правильніше транслювати ідею максимального самоконтролю. Картинка, яка ніби дозволяє погладшати, і справді може погано вплинути. Однак із точки зору стимулювання продажів журналу це якраз те, що потрібно. Історично саме за часів лих особливо затребуваним стає образ жінки з пишними формами. Його підсвідомо повʼязують з образом матері, яка дає життя і рятує".

модель, плюс-сайз, ожиріння, Космо, обкладинка
Ініціатори дискусії. Команда Cosmo не вперше провокує суспільний резонанс обкладинками з plus size моделями
модель, плюс-сайз, ожиріння, Космо, обкладинка

У 2020 році Національний центр біотехнологічної інформації США (NCBI) опублікував результати дослідження, які доводять, що в довгостроковій перспективі люди, які вважають себе повними, набагато більше схильні до нездорової харчової поведінки. Один і той самий чоловік ймовірно переїдатиме, якщо переконати його, що він товстун, але намагатиметься правильно харчуватися, якщо вважатиме, що у нього нормальна вага.

Право на життя

Більшість людей схильні бачити красу саме в тому, що вважається гарним в їх соціальному середовищі. Результати безлічі досліджень у галузі соціальної психології за останні 50 років свідчать про те, що неусвідомлене порівнювання власної зовнішності та зовнішності навколишніх людей з візуальними образами, які пропонують мас-медіа, шоу-бізнес і реклама — річ майже неминуча. З точки зору психолога Юлії Латуненко, агресивна реакція на чужу повноту, бажання присоромити або висміяти сторонню людину за те, що у неї є зайві кілограми, — зворотна сторона страху перед власною неідеальністю, проекція підсвідомої ненависті до свого тіла.

Мерилін Монро, Голлівуд, кінозірка
Стандарти змінюються з плином часу. Те, що якихось 50 років тому вважалося цілком канонічною красою, сьогодні вже plus size. Прикладом може слугувати Мерилін Монро

Марія Дмитрієва, засновниця Facebook-спільноти "Фемінізм УА", підкреслює, що поява моделей plus size на обкладинках у популярному глянці нормалізує в очах суспільства існування жінок різних розмірів.

"Вони дають звичайним жінкам сміливість повірити в те, що у них є право на життя і щастя навіть із широкими стегнами, — каже Марія. — Обкладинка журналу означає, що незважаючи на "жахливий гріх тілесності" ці жінки потрапляють в поле зору чоловіків — споживачів жіночої краси. Те, що вони при цьому мають нахабство існувати поза вузьких рамок офіційних стандартів, власне, і викликає обурення".

Ці стандарти змінюються з плином часу. Те, що якихось 50 років тому вважалося канонічною красою, сьогодні вже plus size. Прикладом може слугувати легендарна Мерилін Монро.

"На жаль, жінки найпоширеніших розмірів у реальності на обкладинки потрапляють рідко, інакше це вже давно стало б нормою", — говорить Дмитрієва.

Plus size моделі — явище не нове. Перші ластівки зʼявилися в США в 1920-х. Тоді їх залучали виключно для демонстрації нішевих колекцій одягу великих розмірів. У другій половині ХХ століття великі жінки почали зʼявлятися в рекламі харчових продуктів і товарів, що позиціювалися як сімейні покупки. Наприкінці 1970-х у США відкрилося перше спеціалізоване агентство моделей plus size. У середині 1990-х середній заробіток великих дівчат у модельному бізнесі в США був уже вищим, ніж у моделей стандартних параметрів, адже реклама з використанням таких образів краще запамʼятовувалася багато в чому саме завдяки неоднозначної реакції соціуму. До 2010 року агентства моделей plus size вже існували в різних регіонах світу.

Медичний феномен

Донедавна в модельному бізнесі все-таки існували якісь неписані правила, що обмежують використання образів plus size. Вони не повинні були конкурувати з канонічної красою і займати майданчики, які відводяться для неї.

Модель, плюс сайз, мода, стандарти краси, індустрія краси
Модель plus size

Це правило порушили в 2018 році. Той самий британський Cosmopolitan розмістив на обкладинці вересневого номера фотографію Тесс Холлідей, однієї з найвідоміших і високооплачуваних на той момент моделей plus size. Команда Cosmo мала намір викликати суспільний резонанс. На обкладинці розмістили цитату, в якій Холлідей пропонувала всім обуреним "поцілувати її в зад". Хейтери не змусили себе чекати. Уже тоді на Cosmopolitan обрушився шквал звинувачень у пропаганді ожиріння та руйнуванні концепції здорового способу життя.

"У цьому є елемент маніпулювання свідомістю аудиторії, все-таки розміри Тесс Холлідей та й тієї дівчини, яка красується на лютневій обкладинці 2021 року, — далеко не типові випадки, — вважає Розалін Беннет, американська фізіологиня, авторка кількох книг про проблеми ваги. — Жінки звичайних комплекцій все ще нецікаві глянцю, увагу привертають власне крайності: або прозора худоба, або явне ожиріння".