Меріл Стріп розповіла, як страждала, зображуючи жорстоку Міранду Прістлі в "Диявол носить Прада"
Актриса зізналася, що була "пригнічена" і нещасна
71-річна актриса Меріл Стріп зізналася, як була пригнічена, граючи жорстоку і прискіпливу Міранду Прістлі у відомому фільмі "Диявол носить Прада". Вона дала коротке інтерв'ю на честь 15-річчя виходу картини в прокат. Про це пише Entertainment Weekly.
Меріл блискуче зіграла безжальну редакторку, але розповіла, яких страждань їй це завдавало, адже насправді вона зовсім не така.
Щоб зрозуміти свою героїню, Меріл вирішила використовувати акторський прийом, який застосовують і інші актори, такі як Деніел Дей-Льюїс і Денніс Гоппер, — вона не виходила з образу Міранди Прістлі, навіть коли камера вимикалася.
І це було дуже нелегко для привітної і компанійської Меріл, якій доводилося триматися відсторонено. "Це було жахливо! Я була нещасна. Усі інші базікали і жартували, проводили час разом, а я стирчала у своєму трейлері. Я говорила собі: "Ну, це ціна, яку ви платите за те, щоб бути босом!", — розповіла актриса. І зізналася, що це був останній раз, коли вона використовувала цей метод, щоб зануритися в роль.
Роль Міранди Прістлі стала однією з найбільш знакових ролей для триразової власниці "Оскара" і принесла їй чотирнадцяту номінацію на премію Американської академії кінематографічних мистецтв і наук. Нагадаємо, що всього в Меріл 21 номінація, що робить її рекордсменкою.
У той же час 38-річна Енн Гетевей зізналася, що побоювалася своєї старшої колеги по знімальному майданчику.
"Я знаю, вона робила це для ролі, і я цінувала це. До того ж я завжди відчувала її турботу", — зізналася Енн.
А Емілі Блант, яка виконала роль другої секретарки Міранди — Емілі, зазначила, що "Міранда дає нам персонажа, яким багато хто прагне стати. Бути безкомпромісним, жорстким, справжнім, чесним, не викручуватися, щоб донести свою точку зору", — розповіла актриса.
Втім, сценаристи розповіли, що, працюючи над сценарієм, зіткнулися з тим, що багато хто зі світу моди, кого показали у фільмі, відмовлялися з ними говорити, побоюючись, що керівництво Vogue і сама Анна Вінтур, беззмінна його головна редакторка, занесуть їх у "чорний список". Втім, анонімно вони давали цінні поради.
"Зі мною розмовляв один чоловік, ім'я якого я ніколи не розголошу, він прочитав сценарій і сказав: "Люди в цьому фільмі дуже милі. Ніхто в цьому світі не буває таким милим". Після цього ми внесли поправки, зробивши всіх злішими", — розповіла Алін Брош Маккена, головна сценаристка фільму.
Виникли проблеми і з локаціями. "Met Ball означав, що Метрополітен-музей не хотів мати з нами нічого спільного; через Тиждень моди Браянт-Парк теж відмовився. Навіть у цих культових багатоквартирних будинках, де ми хотіли поселити Міранду, з нами не хотіли співпрацювати. Єдиний з Vogue, хто з нами співпрацював відкрито, був Джесс Гончор, художник-постановник, який пробрався в їхній офіс, щоб поглянути на кабінет Анни. І він відтворив його так точно, що Анна Вінтур, за чутками, відремонтувала свій після виходу фільму", — розповів Девід Франкель, режисер фільму.
Нагадаємо, фільм "Диявол носить Прада" вийшов у 2006 році. Він знятий за однойменною книгою Лорен Вайсбергер, яка розповідає про дівчину, котра потрапила на роботу в один з найбільш впливових модних журналів.
У журналі впізнається Vogue, а в Міранді Прістлі — його головна редакторка Анна Вінтур.