Дуже холодно та шість місяців темряви: дівчина розповіла, як живе в Антарктиді
Мішель Ендо із Сан-Франциско переїхала на Південний полюс, щоб працювати "менеджеркою з гостинності" на станції Амундсен-Скотт.
Люди іноді живуть у зовсім несподіваних і шалено цікавих місцях, як наприклад середньовічна вежа лондонського Тауера або одне з найхолодніших місць на Землі — Південний полюс, де температура може сягати -50°C. Мішель Ендо вже рік живе в Антарктиді, куди вона переїхала, щоб працювати "менеджеркою з гостинності" на станції Амундсен-Скотт. І про своє життя вона відверто розповідає в соцмережах, пише Daily Mail.
32-річна Мішель Ендо розповіла про те, на що насправді схоже життя в одному з найхолодніших регіонів світу.
І хоча життя в найпівденнішій частині світу, безумовно, має певні переваги — наприклад, можливість побачити приголомшливе південне полярне сяйво та взяти участь у серії пригод, що трапляються раз на життя, — тут також є неабияка частка недоліків.
Мішель докладно задокументувала цей досвід у своєму акаунті в Instagram — і вона була гранично чесною щодо злетів і падінь, які виникають, коли вона називає Південний полюс своїм домом.
В одному з відео Мішель пояснила, що аеропорт "зачиняється на зиму" 15 лютого, а це означає, що "ніхто не може увійти або вийти", поки він знову не відчинеться 28 жовтня.
Це означає, що вона застрягла із 42 іншими працівниками, які також живуть на станції, протягом останніх п'яти місяців, і вона визнала, що перебувати поруч із одними й тими ж людьми так довго було нелегко.
Зокрема, вони рідко виходять на вулицю через нестерпно холодну погоду, яка тільки посилюється нестачею сонячного світла.
"Люди по-різному переносять ізоляцію. Деякі люди зникають у своїх кімнатах, і ви їх майже не побачите. Що стосується мене, моє терпіння швидко вичерпалося. Мені подобаються більшість із 42 інших людей, із якими я спілкуюся, але наразі я більше не можу контролювати закочування очей", — пояснила Мішель.
Мішель додала, що протягом шести місяців на рік в Антарктиді 24 години на добу абсолютно темно, і похмурі умови можуть насправді викликати розлад, відомий як "синдром зимівлі".
"Це сукупність поведінкових порушень. Сюди входять депресія, неуважність, забудькуватість, дратівливість і труднощі з концентрацією уваги", — розповіла вона.
Мішель часто ділиться у своєму Instagram відеороликами на кшталт "день із життя", на яких видно, як вона бере участь у різних завданнях на станції.
В іншому відео, опублікованому в її Instagram, Мішель зобразила "перший проблиск сонця", який вона побачила після довгих шести місяців "темряви", та зізналася, що це було неймовірно хвилююче.
Вона зазначила, що хоч і знала, що на неї чекає, але емоційно підготуватися до такого досвіду неможливо.
Розповідаючи про час, проведений на станції, Мішель пояснила, що в неї завжди була пристрасть до подорожей.
Вона здійснює одиночні подорожі по всьому світу з 2013 року, коли запустила власний блог про подорожі під назвою Wander Eat Write.
У своїх подорожах вона відвідала шість континентів із семи, і вона твердо вирішила якось дістатися останнього — Антарктиди.
Минулої осені вона отримала роботу на станції в межах Антарктичної програми США Національного наукового фонду.
"Ми живемо в гуртожитках, вбудованих у станцію. На станції цілий рік реалізується кілька наукових проєктів із астрономії, кліматології та гляціології", — пояснила вона.
"Допоміжний персонал, такий як я, тут, щоб забезпечити безперебійну роботу всіх об'єктів і операцій. Харчування та житло надаються в межах програми, оскільки тут немає ані квартир, ані продуктових магазинів, ані ресторанів, лише аеропорт", — за словами Мішель, її обов'язки полягають у тому, щоб наглядати за їдальнею: забезпечувати чистоту й безперебійне постачання продуктів і напоїв.
Також вона керує маленьким кіоском, поштовим відділенням і стежить за графіком прибирання.
Їй також було доручено "підготувати номери до літнього прибуття" персоналу.
У кіоску продаються сувеніри, одяг, напої та аптечні товари. За словами Мішель, щотижня є день, коли тим, хто живе на станції, дозволяється купити певну кількість алкогольних напоїв.
Зрештою, Мішель назвала час, проведений на станції, складним, але чудовим досвідом.
Але, за її словами, вона скучила за тваринами, птахами та можливістю дихати. На Південному полюсі це складно, оскільки він розташований високо над рівнем моря.
"Життя в Антарктиді часто складне, монотонне, і тут завжди холодно. То навіщо сюди приїжджати? Менш ніж 2000 осіб коли-небудь проводили зиму на Південному полюсі. А станом на цей рік тут перезимувала всього 261 жінка. І тут є полярні сяйва!" — зараз, коли її річний контракт добігає кінця, Мішель зізналася, що, хоча вона і вдячна за цю можливість, вона з нетерпінням чекає на теплішу погоду.
"Коли мій час тут закінчиться, я обов'язково поїду в теплі краї, де є тварини та свіжі продукти", — пожартувала дівчина.
Нагадаємо, раніше українські полярники зі станції "Академік Вернадський" показували фото новонароджених тюленят, які народилися біля станції.