Привид Африки: чим унікальна чорнонога кішка і чому її майже нереально побачити

Чорнонога кішка Felis nigripes — найменша кішка в Африці і одна з найменших диких кішок у світі. Представники цього виду живуть досить усамітнено, і їх навіть прозвали примарами, оскільки вони тікають і ховаються за найменшого натяку на наближення чогось або когось, пише ресурс Big Cat Rescue.

Чорноногі кішки зустрічаються тільки в трьох країнах Південної Африки: Ботсвані, Намібії та Південній Африці, в основному на рівнинах з короткою і середньою травою, в пустелях з чагарниками і на піщаних рівнинах, включно з пустелями Калахарі і Кару. Найкращим місцем життя для них є ділянки трави з високою щільністю гризунів і птахів. Чорноногі кішки уникають чагарникових і кам'янистих місцевостей, можливо, через наявність інших м'ясоїдних тварин.

Який вигляд має чорнонога кішка

Довжина дорослої тварини — від 23 до 52 см із хвостом (його довжина — 12-20 см), а висота — близько 20 см. Кішки важать від 1 до 2,5 кг.

Її м'яка, густа шерсть варіюється від темного до блідо-рудувато-золотистого кольору з яскравим малюнком з округлих темно-коричневих або чорних плям, що інколи зливаються в смуги або кільця. Їхні великі очі бурштинові або сірувато-коричневі. Підборіддя, груди, живіт і внутрішня частина ніг білуваті, а задня частина вух — блідо-коричнева. На кожній щоці у кішок є дві темні смуги, а на передніх ногах і стегнах — темні смуги. Короткий хвіст, приблизно в половину довжини тіла, має два або три чорних кільця, що звужуються до чорного кінчика. Як особлива адаптація до свого пустельного середовища проживання ці кішки мають широкий череп з великими круглими вухами, які забезпечують покращений слух. Низько посаджені вуха часто повністю приплюснуті в "агресивній" позі. Вони захищені від гарячого піску шерстю на чорних підошвах ніг.

Розмноження та розвиток

Чорноногі кішки, як уже говорилося, живуть поодинці, за винятком самок із залежними кошенятами і під час спарювання. Самки досягають статевої зрілості у віці від 8 до 12 місяців. Тічка у них триває всього 1-2 дні, протягом яких вони кілька годин готові до спарювання. Після 63-68 днів вагітності на дні нори народжується від одного до чотирьох кошенят вагою 60-84 грами. Самки приносять два посліди на рік. Мати часто змінює лігво, щоб не приваблювати хижаків. Їхні очі відкриваються приблизно на сьомий день. Кошенята стають незалежними через 3-4 місяці, але залишаються в межах досяжності матері протягом тривалого часу. Вони починають полювати в ранньому віці, що є ще однією ознакою життя в суворих умовах. Коли мати подає сигнал тривоги, дитинчата розбігаються і завмирають, поки небезпека не мине.

Маленька, але неймовірно ненажерлива

У місцевих жителів є легенда, яка стверджує, що ці крихітні кішки можуть завалити жирафа. Хоча це неправда, але наявність подібного повір'я якнайкраще характеризує цих маленьких жвавих котячих.

Під час дослідження в Південній Африці вчені виявили, що чорноногими кішками було спожито 1725 видів здобичі, причому самці вибирали більші види здобичі. Найчастіше з'їдалися ссавці (72%), за ними слідували дрібні птахи, а ось безхребетні, земноводні та рептилії особливим попитом у кішок не користувалися. Дрібні гризуни, такі як великовуха миша, були особливо важливими в репродуктивний сезон для самок з кошенятами. На відміну від самок, самці не особливо змінювали свій раціон залежно від пори року.

Одна маленька чорнонога кішка з'їдає 3000 гризунів щороку. Відомо також, що вони їдять мертвих ягнят антилопи-стрибуна, хоча самі не вбивають їх. Більші самці можуть з'їсти дорослого капського зайця, який важить приблизно стільки ж, скільки і кішка. Також було помічено, що вони їдять яйця, обережно роздавлюючи їх між щелепами, а потім вилизуючи вміст. Хоча вони можуть отримувати необхідну їм вологу зі здобичі, вони будуть пити воду, якщо вона доступна.

Чорноногі кішки ховаються в спекотний день у покинутих норах зайців-біляків, дикобразів і трубкозубів або в термітниках.

Особливості полювання

Чорноногі кішки — природжені мисливці. Вважається, що вони ведуть строго нічний спосіб життя, активізуючись між заходом і сходом сонця. Їхня нічна активність змінюється залежно від тривалості ночі, вони виходять і повертаються в лігво протягом 30 хвилин. Пухнасті мисливці можуть до 40 хвилин сидіти біля нір гризунів або лякати птахів, що гніздяться. Іноді за кішками, що полюють, стежать болотні сови, які пікірують на сполохану здобич.

Під час полювання ці тварини підіймаються на дерева в пошуках пташиних гнізд, пересуваючись тільки по стовбуру дерева. Гілки їх не цікавлять, оскільки відмінною рисою чорноногої кішки є те, що вона погано лазить через своє кремезне тіло і короткий хвіст.

Нападаючи на літаючих птахів, ці кішки можуть стрибати на відстань до 2 метрів і на висоту 1,5 метра.

Що буде, якщо загнати чорноногу кішку в кут?

Як і більшість інших дрібних кішок, чорноногі кішки ведуть самотній спосіб життя і збираються тільки для розмноження. Вони вкрай нетовариські, і побачити їх — велика удача.

Їхні крики гучніші, ніж у інших кішок їхнього розміру. Дослідники не виключають, що це для того, щоб вони могли кричати на відносно великих відстанях. Однак, перебуваючи близько один до одного, чорноногі кішки використовують більш тихе муркотіння або булькання.

Коли вони відчувають загрозу, то шиплять і навіть гарчать. Якщо чорноногу кішку загнати в кут, вона може бути досить лютою. Через таку поведінку місцеві жителі називають їх miershooptier, що в перекладі означає "мурашникові тигри". Друга причина такої назви — любов цих кішок відпочивати в порожнистих термітниках.

Чи можна тримати чорноногих кішок у будинку?

Цих мешканців пустелі важко ростити в неволі за межами їхнього рідного ареалу. У них дуже специфічні вимоги до середовища проживання, і їх необхідно утримувати в сухих умовах. Однак зоопарк Вупперталя в Німеччині домігся чудових успіхів у розмноженні, і ядро популяції в неволі знаходиться саме там.

Раніше Фокус писав, чому розкішні сервали — кішки далеко не для всіх.