Мінілеопард. Чому розкішні сервали — кішки далеко не для всіх (фото, відео)

Серед сотень порід кішок сервали відрізняються своєю напівдикою зовнішністю, нагадуючи леопардів, та неймовірною грацією. Вони стабільно займають місця у списках найкрасивіших, найбільших і найдорожчих домашніх тварин, що не дивно з огляду на їх характеристики. Фокус зібрав усе, що відомо про цих красенів, і пропонує разом ознайомитись із сервалами.

Згідно сайту Тhe spruce pets, сервал — це довгонога африканська дика кішка, яку можна тримати як екзотичного вихованця, але їй потрібно багато місця для ігор і дієта, що складається з цілісної здобичі. Щоб ці кішки були здорові та щасливі, власники сервалів мають забезпечити великі відкриті вольєри у місцях, де тепло зберігається цілий рік. У багатьох країнах володіння кішкою-сервалом є незаконним, а в інших потрібні ліцензії, дозволи та перевірки.

Великі, горді та незалежні

Кішки-сервали утримувалися людьми з часів стародавніх єгиптян і зображувалися в їхньому мистецтві, проте вони ніколи не були повністю одомашнені. У США перші сервали з'явилися понад сто років тому, а на пострадянському просторі ця порода, як і раніше, залишається дуже рідкісною. Перші заводчики схрещували кішок-сервалів із домашніми кішками для отримання гібридів, таких як кішка савана. Остання, до речі, може бути найкращим варіантом для тих, хто у захваті від зовнішності сервалів, але хоче більш ручну та домашню кішку, яку легше доглядати.

Розміри сервала вражають. Довжина тіла дорослої кішки становить 90-135 см, висота у плечах досягає від 40 до 65 см, а вага може коливатися від 8 до 18 кг. Сервал має найвищі лапи і найбільші (щодо розмірів тіла) вуха серед котячих. Голова у нього мініатюрна, а хвіст відносно короткий — 30-45 см.

Забарвлення породи може бути від золотисто-жовтого до рудуватого. Відмінна риса — чорні плями та смуги, що робить сервала схожим на леопарда. У неволі ці кішки можуть жити до 22 років.

За своїм характером сервал — це дуже розумна, спортивна кішка з інстинктом мисливця, незалежна і навіть трохи відчужена. Не дивно, що вони краще пристосовані до життя у дикій природі, ніж у будинках людей. Тим, хто вирішив завести екзота, варто враховувати, що представники цієї породи — спритні стрибуни та затяті копачі. Вони можуть стрибати, щоб упіймати птахів на висоті понад півтора метри, і копати у пошуках здобичі, наприклад, ховрахів. Цьому високому, активному мисливцеві потрібно більше місця для прогулянок.

Якщо, купуючи сервала, ви розраховуєте на те, що ця киця буде лагідною, забудьте про це! Сервала мало цікавить, коли його гладять чи обіймають. Через свій великий розмір, природний дикий темперамен та відчужений характер ця кішка не рекомендується для будинків з дітьми чи іншими домашніми тваринами. Проте він все ж таки може зблизитися з однією людиною і емоційно прив'язатися до неї.

Особливості догляду

Для цих кішок, як йшлося вище, місця в квартирі буде критично мало. Для їхнього успішного утримання потрібен або дуже просторий будинок або безпечні вольєри у дворі. Їм потрібно бігати і гратися, намотувати на день по кілька кілометрів. Відомо, що сервали вистрибують із обгороджених територій або можуть зробити підкоп під парканом. Тому вольєр повинен бути не тільки закритий сіткою зверху, але і йти на певну глибину, щоб кішка не змогла підкопатися.

Ідеальна наявність у дворі басейну з водою для пиття та плавання. А якщо там ще й риба плаває — то взагалі мрія дикої красуні.

Тим, хто збирається завести сервала, також варто пам'ятати, що ці кішки ігнорують лотки. Зате вони із задоволенням мітитимуть територію, не оминаючи своєю увагою меблі та стіни.

Щоб кішки не дряпали меблі, не копали і не дряпалися, їм іноді видаляють пазурі. Однак це заборонена та хвороблива практика, яка може викликати інфекції та зробити сервалів уразливими у зіткненнях з іншими тваринами, такими як агресивні собаки.

Проблеми зі здоров'ям

Сервали часто страждають через те, що ковтають сторонні предмети. Ті застряють у горлі і можуть спровокувати задушення, або викликають запалення в шлунку. Заводячи сервала, варто подбати про наявність постійного ветеринара, який зможе доглядати за цим екзотом. Далеко не кожен ветеринар погодиться лікувати напівдику тварину.

Як і іншим кішкам, цій породі потрібні такі ж щорічні щеплення та дегельмінтизація, догляд та профілактика, що зможе забезпечити висококласний фахівець.

Дієта та харчування

В ідеалі, раціон домашнього сервала повинен містити різноманітну здобич — тварин, переважно живих, — яку він може переслідувати та пожирати, як у дикій природі. Гризуни, кролики, птахи, риба, комахи, рептилії та жаби зазвичай входять у їхнє меню в Африці. Сервали використовують зір та слух більше, ніж нюх, щоб знайти здобич. Вони часто грають зі своєю їжею, перш ніж з'їсти її. Сервали — дуже розумні кішки, які люблять ігри чи головоломки.

Складений гранульований корм є прийнятним доповненням до раціону сервала, але не повинен становити основну частину будь-якого прийому їжі, інакше здоров'я тварини погіршиться.

На думку більшості фахівців з порід, сервал — це тварина, при вирішенні завести яку плюсів все ж таки менше, ніж мінусів. Тому спочатку варто правильно оцінити свої можливості забезпечити цьому красеню гідні умови утримання, щоб він почував себе добре. Інакше це будуть витрачені даремно гроші та безліч проблем.

Раніше Фокус писав про те, які породи кішок — найласкавіші, а які ідеально підходять як компаньйон для людей похилого віку.