Країна заборон. Як зламаний вібратор став символом ненависті українців до самих себе

Уявімо, що вам подарували новенький гаджет, недешевий, але досить популярний. Намагаєтеся вмикнути, а він не працює. Куди звертатися за гарантійним сервісом — не зрозуміло. Йдете в профільний магазин, сподіваєтеся, що там допоможуть організувати ремонт або поміняють на робочий екземпляр — все даремно.

Засмучуєтеся, пишете в своєму особистому блозі сумний допис на цю тему, а у відповідь замість співчуття отримуєте шквал хейту. Незнайомі люди обзивають вас останніми словами за те, що ви взагалі надумали використовувати цей хитрий гаджет, та ще й оголосили про це всьому світу.

Справа заходить так далеко, що вам доводиться піти з роботи, тому що посада публічна, з вашим ім'ям пов'язана репутація важливої державної структури, а потужний хейт, що ллється на вас з усіх боків, може їй зашкодити.

Розповідь здається нелогічною? І справді, з чого раптом скарга на поломку гаджета та відсутність продуманого технічного сервісу викликає народний гнів. Однак, історія зазвучить інакше, якщо уточнити, що йшлося про вібратор.

Новина про те, що на початку березня помічниця голови Центральної виборчої комісії Анжела Єременко пішла з посади через цькування, викликані публікацією про зламаний вібратор в її блозі Bad Mama не обговорював тільки ледачий. Однак, обговорення це виглядало дуже дивно.

Більшість українських медіа, недовго думаючи, оголосили подію "секс-скандалом". Здавалося б, у XXI столітті соромно не знати, що таке секс-скандал. Мережа рясніє викривальними публікаціями про домагання на робочому місці, про те, що хтось із зірок або можновладців був викритий у педофілії, у потуранні проституції або звинуваченні в згвалтуванні, резонансними інтерв'ю колишніх дружин і подруг відомих і впливових людей, зізнаються, що до них застосовували силу та піддавали знущанням під час інтимної близькості.

Коли розпочинається секс-скандал йдеться власне про секс — про процес, в який, крім головного героя (або антигероя), залучений хтось ще. Інша людина або безліч людей, чиї права та інтереси можуть бути обмежені.

Навіть публічне викриття чиєїсь подружньої зради підпадає під це визначення, але точно не випадок Анжели Єременко.

Безліч психологів, політологів і блогерів всіх мастей навперебій заговорили про те, чи може держслужбовець або політичний діяч відкрито обговорювати свої сексуальні вподобання, не ставлячи під удар репутацію структури, в якій працює. Звучали їх міркування так, ніби якась чиновниця першого ешелону, наприклад, міністриня, розповіла про свою поліаморію, гомосексуальність або БДСМ-пристрасті.

Найцікавіше, що якщо попорпатися в публікаціях Єременко та почитати її книгу IMAGO, можна знайти набагато відвертіші тексти. Свій блог Bad Mama вона веде вже шість років і сексуальної тематики не соромиться.

Може здатися дивним, що на такому тлі серйозний громадський резонанс отримала досить буденна розповідь про те, як вона безуспішно шукала можливість полагодити вібратор. У соціальних мережах та ЗМІ вже миготять припущення про те, що ця блогерка спочатку планувала піти з ЦВК, де, до речі, пропрацювала зовсім недовго, а хвилю хейту з "гучним звільненням" спровокувала навмисно, заради збільшення продажів власної книги.

Втім, хоч би якою була мотивація Анжели Єременко, вона не дає відповіді на питання про те, чому українська громадськість на текст про вібратор відреагувала набагато агресивніше, ніж на тексти про секс.

Можливо, головним тригером у цьому випадку виявилося бажання і готовність зробити приємність самій собі. І розмова про секс як такий або про інтимні стосунки в цьому контексті дратує менше.

"Сексуальний контакт, навіть якщо не роман, а зустріч на одну ніч — завжди досить складний психологічний пазл і, власне, фізична насолода лише одна з його складників, часто навіть не найголовніша, а ось вібратор — це тільки і виключно про задоволення", — вважає психіатриня Наталія Дольська.

Жінка, яка відкрито говорить про свій вібратор, ніби підкреслює, що її відчуття — самостійна цінність, по суті, не залежить від партнера. Так проявляється здоровий егоїзм, і стосункам він зовсім не шкодить. Навіть навпаки, набагато простіше жити або зустрічатися тим, хто вміє робити собі приємне, а не чекає постійно, що інші його ощасливлять.

Різка негативна реакція на те, що хтось в полі зору ставить власне задоволення на чільне місце, на думку Дольської, зворотний бік заниженої самооцінки та ненависті до себе. Часто зустрічається у дітей, яких виховали психологічно травмовані батьки.

"Таку людину з дитинства привчили, до думки, що життя — біль, і все хороше має діставатися з працею, — підкреслює психіатриня. — Йому в принципі складно прийняти, що хтось інший прагне до задоволень та отримує їх. Ще можна якось змиритися, якщо чужі задоволення виглядають як нагорода за зусилля або таланти. Мовляв, хтось витратив сили, щоб стати привабливим, навчитися налагоджувати стосунки або хоча б просто "клеїти", і був винагороджений радощами сексу.

Але як змиритися з тим, що хтось отримав задоволення взагалі без зусиль, не відрізняючись красою, чарівністю, почуттям гумору або товариськістю. Хтось нічим не кращий за тебе, навіть не намагався витрачати енергію на інтеракцію з іншими людьми, а просто помастурбувати й ось він кайф. Як не обуритися?!".

Тому все, що пов'язане із самозадоволенням, завжди викликає хвилю шеймінгу, більш агресивного та принизливого, ніж той, що стосується сексу.