МММ не відпускає. Чому люди досі ведуться на обіцянки фінансових "пірамід"
Неймовірно, але факт: маючи за плечима сумний досвід МММ та інших трастів 90-х, люди на пострадянському просторі досі вірять фінансовим "пірамідам".
Днями попалася жаліслива історія з Росії. Там звалилася нова фінансова піраміда. Я був упевнений, що в наші роки після другого або третього пришестя МММ це неможливо, але помилявся. Компанія називалася Finiko і, мабуть, повинна була викликати думки про фініки, пальми та солодощі в роті.
Так ось, типи обіцяли 20-30 відсотків за МІСЯЦЬ на типу вкладення в біткойни і погасити будь-яку іпотеку за 10 місяців в обмін на третину суми іпотеки. Усе як і скрізь, і деякі вкладники навіть встигли зрубати кеш і втекти.
Але ось історії тих, хто не встиг, жалісливі — хтось вклав гроші, відкладені на операцію старої мами. Хтось витратив гроші, відкладені на пологи, і так далі. Когось чоловік вижене з квартири, якщо дізнається.
Суми пристойні, як для мене, — вкладали мільйонами рублів. І три мільйони, і чотири. Брали і в кредит у банках.
Співзасновнику компанії та її обличчю Дороніну, подивившись йому в обличчя, я б і рубля не довірив. Але довірливі знайшлися. Уже пройшли обшуки, за офіційною інформацією, лохів кинули на 80 мільйонів рублів, за неофіційною на сім мільярдів.
Паралельно "фініки" кинули ще майже 170 тисяч казахів.
Зараз, поки одні божеволіють, інші влаштовують колективні медитації з метою повернути гроші.
Мене від участі в подібних історіях відвернула одна історія. Якось багато років тому мені конче потрібні були гроші — від слова зовсім. На хліб до кінця місяця вистачало, але на ковбасу вже з перебоями, ще й зима стояла, дешеві фрукти та помідори там із редискою не купиш.
Тиняючись по вулиці, я зайшов у нинішнє "Сільпо" та побачив оголошення — лото, виграші в десятки тисяч. Думка заробити дозріла відразу. Я витягнув усі гроші, які були при собі, і витратив їх на квитки.
Ну, один квиток повернув стільки ж, скільки я в нього вклав. А ось інші... Зрозуміло, що на ділі я нічого не виграв. Продавчиня квитків дивилася на мене з відвертим співчуттям — занадто вражений у мене був вигляд.
Загалом, прийшовши додому, я повідомив тоді, що всі гроші на їжу до кінця місяця програні з благими цілями в лотерею. Але на пару буханок щось залишилося. Як то кажуть, це був хороший урок — більше я в такі ігри ніколи не грав.