Паперовий "лев". П'ять причин поразки Панджшерського повстання проти талібів в Афганістані
Усього тиждень знадобився талібам, щоб розбити основні сили Панджшерського опору і розсіяти їх по окрузі, захопивши останню непідконтрольну провінцію разом із мавзолеєм Ахмада Шаха Масуда. Про що говорить поразка панджшерців?
Усього якийсь тиждень знадобився талібам, щоб розбити основні сили Панджшерського опору і розсіяти їх по окрузі, захопивши останню "неприступну" провінцію, разом із містом Базарак і мавзолеєм Ахмада Шаха Масуда.
Фронт опору проіснував у вигляді такої собі подоби бунтівної вольниці всього місяць. Тепер вони розбіглися по горах та ущелинах, звідки, швидше за все, продовжать псувати життя талібам, але вже в набагато менших масштабах.
Про що нам говорить поразка панджшерців?
По-перше, тепер відкрита дорога до формування талібського уряду, оголошення якого двічі переносилося через політичні торги з Ахмадом Масудом-молодшим та іншими бунтівниками.
У нього, швидше за все, увійдуть представники інших, дрібніших, політичних сил, які брали участі в боях у Панджшері — ті, хто встиг вскочити у вагон переговорів, і завбачливо залишився в стороні від руху опору, який набирав обертів.
Ну, наприклад, клани Хаміда Карзая, Абдулли Абдулли, Ісмаїла Хана, Атто Мухаммеда Нура, Мухаммеда Мохаккіка та інших.
По-друге, люди втомилися від війни і їм було глибоко плювати на Панджшер і всю цю спробу вибудувати навколо нього пропагандистський образ якогось "Дев'ятого легіону".
З'ясувалося, під прапори Масуда-молодшого, котрий місяць закликав до національного повстання проти талібів, зібралося не так вже й багато бійців. В інших провінціях опір взагалі не підтримали, кілька млявих, спорадичних спалахів не береться до уваги, їх таліби швидко придушили.
По-третє, зовнішні гравці проігнорували героїчні заклики Масуда-молодшого захищати демократію, свободу та західні цінності.
Усі зробили ставку на стабільність, порядок і передбачуваність. Як сказав міністр закордонних справ Великобританії Домінік Рааб, немає сенсу підтримувати інші угруповання, якщо "Талібан" контролює Афганістан.
По-четверте, на сторону талібів УЖЕ встали кілька регіональних держав, надавши їм значну стартову зовнішню легітимність — це, перш за все, Туреччина, Катар, Пакистан, Іран, Росія і Китай.
ЄС виставив талібам формальні "умови" для початку діалогу, але визнав, що вже з ними налагодив комунікацію для розв'язування надзвичайних завдань. США теж.
Загалом, розгойдувати човен ніхто не захотів, із талібами всі змирилися, і це по факту прирекло сили Масуда-молодшого, який не зміг мобілізувати навколо себе істотну допомогу Заходу або інших країн, хоча і викликав симпатії ліберальних західних медіа.
По-п'яте, ніякого народження нового Ахмада Шаха Масуда поки що не відбулося. Масуд-молодший опинився в ролі "сина Милосердова", і вийти за її рамки не зміг. Користуючись спадщиною його батька, легендарного "Панджшерського лева", він намагався на ній капіталізуватися, а своєю харизмою витягнути лаври центуріона. Але в нього не вийшло: надто мало досвіду і переоцінка власних сил.
Разом з Амруллою Салехом, вони намагалися виторгувати для себе посади в майбутньому уряді, але пропустили момент, коли треба було укладати договір, підняли ставки і свої забаганки, чим викликали реакцію з боку радикального крила талібів, які продавили рішення закрити питання силою. Так і сталося.
Хоча я і не заперечую, що лідерів опору ми ще зможемо побачити в політичній системі талібів, якщо вони захочуть в неї увійти, а не бігати в горах все життя. Щоправда, тепер ця кооптація відбуватиметься на умовах "Талібану".
У найближчі дні таліби оголосять про свій уряд. Від його складу буде зрозуміло, які гравці зі старту закріплять свої сфери впливу в Афганістані, а також якою буде подальша внутрішня політика "Талібану" в Афганістані.
Ще пізніше ми будемо спостерігати за політичною боротьбою вже всередині самого "Талібану", за монополію на насильство, за вибудовування вертикалі влади, за контроль над потоками і вплив на ключові міста.
Уже зараз простежується тріщина між умовним "кандагарським угрупованням" і "кабульським угрупованням" талібів, не кажучи вже про вплив меншин, які вимагатимуть гарантій їх участі як мінімум у місцевому самоврядуванні.