Турецька нічия: як Ердоган змусив Захід зважати на їхню думку без висилки послів із країни
Захід пішов назад у скандалі з Ердоганом, який два дні тому пригрозив вислати дипломатів 10 країн із Туреччини за втручання у внутрішні справи цієї країни. Унаслідок в Ердогана з'явилася можливість вийти з дипломатичного піке, зам'явши всю цю історію.
Що й потрібно було довести. Жодної висилки послів західних країн із Туреччини не буде.
Посольства опублікували заяви, в яких фактично пішли Ердогану назустріч, і надали можливість вийти з дипломатичного скандалу, і зам'яти всю цю історію.
Вони заявили, що поважають 41 статтю Віденської конвенції, яка передбачає невтручання диппредставництв у внутрішні справи держав.
Іншими словами, вони побічно підтвердили, що їхня заява з вимогою звільнити бізнесмена Османа Кавалу була некоректною. Принаймні Анкара це представила саме так, для західної ж публіки все представили так, ніби Захід відстояв свої позиції і не відмовився від них.
Ердоган негайно схвалив те, що він вважає визнанням посольств, і теж вирішив пригальмувати, і використати це для виходу з дипломатичного піке, до якого він різко увійшов після свого емоційного випаду два дні тому.
Мене в цій історії цікавить лише одне. Виходить, західні посольства пішли назад у важливих для них питаннях прав людини і внутрішньої демократизації країн. Чи не створює це прецедент для інших країн, з якими Захід теж має розбіжності з цього приводу?
Адже Ердоган своєю імпульсивною реакцією показав дві речі:
- Він не готовий йти в лобове зіткнення із Заходом, розуміючи, що ризики можуть переважити вигоди і створити надто токсичну екосистему довкола Туреччини.
- Він домігся від Заходу фактичного визнання того, що тема перевороту 2016 року — це в Туреччині табу, і взагалі внутрішні політичні процеси не повинні стосуватися зовнішніх сил (не факт, звісно, вони так це й залишать). Це буде дуже важливо напередодні виборів у Туреччині в 2023 році.
Зайве підтвердження того, що в сучасному світі морально-ціннісні категорії — це завжди умовності, дуже гнучкі категорії, які можна змінити, перекрутити, коли це потрібно.
Іншими словами, прагматизм і необхідність постійного підтвердження власного суверенітету / самодостатності зараз рулить. Україна тут не виняток, про що я нещодавно й писав.