Геополітичний форс-мажор як шанс для України зняти борговий зашморг
"Якщо війна та втрата щонайменше 30% економічного потенціалу — не привід для реструктуризації, то що тоді можна назвати достатньою причиною?!" Думка.
Якщо Україна найближчим часом не скористається можливістю реструктуризувати держборг, це буде непробачною помилкою.
Україні потрібно ініціювати переговори в межах:
- Лондонського клубу – реструктуризація боргу перед приватними кредиторами.
- Паризького клубу — реструктуризація боргів перед іншими державами та міжнародними фінансовими організаціями, зокрема перед МВФ.
- Реструктуризація боргів за внутрішнім боргом (ОВДП).
Як показують методичні рекомендації МВФ, у межах лондонського та паризького клубів зафіксовано кількасот реструктуризацій для понад 90 країн.
Тобто тема реструктуризації боргу дуже поширена, незважаючи на стереотипи, що нам нав'язуються, про те, що потрібно платити за боргами до "останнього українця".
Якщо війна та втрата щонайменше 30% економічного потенціалу — не привід для реструктуризації, то що тоді можна назвати достатньою причиною?
Наші умови щодо реструктуризації:
- Відстрочення погашення на 20 років.
- Списання 50% боргу.
- Зниження процентної ставки до 1-2% (крім боргів МФО, де ставка низька).
Усі ресурси держави зараз мають спрямовуватися на оборону, соціальну систему та стабілізацію економіки.
А після війни – на відновлення та зростання.
Ніхто не говорить про відмову від боргів.
Але віддавати їх можна лише після вирішення завдань виживання держави.
До речі, справедлива реструктуризація як фінансово нас оздоровить, а й створить передумови для правильного формування лінійки боргів у майбутньому.
Тим більше, що зараз і найближчим часом нас ніхто не кредитуватиме ні на зовнішньому, ні внутрішньому борговому ринку.
А допомога країн-донорів і навіть МВФ не залежить від реструктуризації (є можливість виключення загального правила).
Провідні економісти щодо боргу Кеннет Рогофф і Кармен Рейнгард кілька років тому обґрунтували обов'язкову для кредиторів коценпцію реструктуризації боргів країн, що розвиваються, у період глобальної кризи.
Сьогодні будь-яку іншу позицію можна розцінювати як фінансове мародерство.