Sic transit gloria mundi. "Російський корабель" як пророцтво про Москву

Історична подія завжди символічна, а у світі символів немає нічого випадкового.

Загибель "Титаніка" невипадково сприйняли як символ цивілізаційної катастрофи. Як пророцтво долі людства, вірніше — надлюдства, технологічна гординя якого ніщо перед лицем Долі та "випадковості".

Крах веж-близнюків у Нью-Йорку став символом і реальним подієвим рубежем, що розділив історію США та світу на "до" й "після".

Нотр-Дам, що згорів, був сприйнятий як ще одне символічне підтвердження трансформації європейської ідентичності на "Мечеть паризької Богоматері".

Учора пожежа вивіла з ладу та потопила флагманський чорноморський крейсер "Москва".

Чи можна чинити опір Долі, явленій у пророцтвах подійного символізму? Звісно!

Приблизно так, як це було колись описано в маловідомого нині письменника Попова — чудового, але добре забутого, як усе чудове в Росії.

Так ось…

Ворожка Ванга передбачила московському мислителю Ж., що згорить бібліотека. Мислитель Ж. передбачливо перевіз бібліотеку на дачу. Де вона й згоріла разом із дачею.

Ну, а про те, що цегла просто так, випадково нікому на голову не падає, у доступній масовій свідомості художній формі чудово розтлумачив ще Булгаков.

Бонус:

Цікавий момент — зіткнення "Москви", колишньої "Слави" (Sic transit gloria mundi — Так проходить мирська слава, лат.), із островом Зміїний і його жителями.

Відомо, що культ Ахілла був тісно пов'язаний зі зміїною символікою, що сягає Північного Причорномор'я до далеких арійських і навіть праіндоєвропейських часів.

Герой-воїн Ахілл – це людська іпостась Ахілла-Змієбога.

На острові Зміїний в античності невипадково стояв храм Ахіллесу Понтарху — владиці Чорного моря в образі морського змія.

По суті, саме його українськими "жерцями" й був посланий у відомому напрямку "російський корабель".

Російські війська зіткнулися на сенсо-символічному рівні зі Змієм-Предком, колишнім, згідно з деякими реконструкціями, чоловіком Великої богині (Матері-землі).

Але образ Ахілла – це не лише архетип воїна, захисника землі. Він пов'язаний із деяким комплексом уявлень про "вразливість", про "ахіллесову п'яту".

Згадайте, що сталося з Віщим Олегом, якого вкусила в ногу змія, що причаїлася в кінському черепі?

Князь помер "від коня". Пророцтво про нього збулося — не в дослівно-конкретному, а в символічному сенсі. Так, до речі, метафорично збувалися всі пророцтва оракула в Дельфах.

Вразливість і смертність імперського "російського корабля" тепер очевидна.

У символічному сенсі він потривожив "стародавнього змія" та кинув виклик його "дружині-матері" — битва йде на рівні якихось тонких, не фіксованих людиною космічних енергій.

Офіційна кремлівська версія — загибель "Москви" не від ракети, надісланої українськими військовими, а від "випадкової" самодетонації боєприпасів на борту, має ще містичніший вигляд.

Часто люди дивуються, чому це Київ — "мати міст руських", якщо він "батько", слово чоловічого роду?

А тому, що це дослівний переклад грецького слова метрополія — мати полісів.

Стріляти в материнську утробу, отже, підламувати корінь того, що дало тобі життя. Це символічне, сакральне самогубство (самодетонація), яке обов'язково виявить себе в профанному світі.

Джерело.