На нафтовому фронті. Які країни можуть замінити російську нафту і як близько вони до цього підійшли?
"Швидкий погляд на загальну ситуацію показує, що головна проблема — у договороспроможності США та відносинах Вашингтона з цими державами, а також стан інфраструктури та наявність можливостей. М'яко кажучи, все складно, і без непопулярних для Байдена політичних торгів не обійтися". Думка.
Іран, який пророкують на роль головного вигодонабувача переділу нафтогазового ринку завдяки РФ, все ще під санкціями, а переговори про "ядерну програму" застопорилися через неготовність адміністрації Байдена йти на поступки та знімати санкції, побоюючись гострої політичної реакції у Вашингтоні напередодні виборів в листопаді.
Саудівська Аравія та ОАЕ поки що не демонструють бажання рвати зв'язки з РФ, відмовлятися від формату ОПЕК+, збільшувати видобуток та заливати нафтою європейський ринок. Високі ціни їм вигідні, а просто так виконувати волю США нинішні керівники арабських монархій не поспішають, особливо з огляду на те, що стосунки в них із Байденом натягнуті.
У Лівії, яка теж може пограти в нафтові ігри навколо РФ, досі не розв'язане питання двовладдя, без якого ухвалення рішень неможливе. Вчора південні та східні лівійські племена, лояльні до східнолівійського уряду Фатхі Башагі (якого підтримують ОАЕ, Саудія, Єгипет, Росія та Туреччина), заблокували роботу нафтових родовищ та терміналів на узбережжі. Вони вимагають відставки проамериканського прем'єр-міністра у Триполі Абделя Хаміда Дбейби та керівництва національної нафтової компанії, яке його підтримує. У разі приходу перших до влади в Триполі роль США в нафтових рішеннях в Лівії зменшать, а для збільшення видобутку необхідні будуть величезні капіталовкладення.
Венесуела та Колумбія — дві країни, які претендують на те, щоб замінити ті 3% російської важкої нафти, від якої відмовилися Штати в березні. Замінити російську нафту в Європі вони навряд чи зможуть. До того ж з обома країнами Байден має складні взаємини.
З газом все ще складніше, тому що рівень залежності європейських країн від нього набагато вищий, що потребує ще більше грошей та потужностей.
Тому, я думаю, енергетичні санкції в Європі, найімовірніше, оформлять точково та ситуативно. Країни, які захочуть відмовитись від російських енергоносіїв і зможуть собі це дозволити, це зроблять. Інші пообіцяють зробити це в перспективі кількох років, як уже заявив про це канцлер Австрії.