Потрібно знати, де натиснути. Як насправді працюють антиросійські санкції (схема)

Коли закінчиться війна?

Напевно, це зараз найчастіше питання, на яке люди довкола мене хочуть почути відповідь. Питання складне і, крім військової сфери, відповідь нього лежить у сфері геополітики, дипломатії, економіки та фінансів. Безумовно, тут пальма першості належить військовим аналітикам, але площина економіки та фінансів на тлі буму антиросійських санкцій може спонукати РФ до завершення війни. Звісно, якщо знати, куди і як тиснути.

Теорія санкцій

Пропаганда РФ любить говорити про санкції "колективного заходу". Насправді, до санкцій активно приєдналися Японія, Південна Корея, Тайвань та Сінгапур, тобто не тільки країни заходу, тому тут і далі я називав би всю сукупність санкцій не "санкції колективного заходу", а "санкції цивілізованих країн".

Щоб правильно аналізувати ефект від санкцій та моніторити за ними, я розділив би їх на кілька напрямків:

1. Торгові санкції (обмеження експорту та імпорту для РФ);
2. Обмеження залучення капіталу резидентами РФ;
3. Заборона надання транспортних послуг (авіація, залізниця, морське сполучення тощо);
4. Обмеження перестрахування та страхування ризиків з РФ;
5. Обмеження грошових розрахунків резидентів РФ, включаючи заборону ввезення готівкової валюти;
6. Заморожування активів держави РФ та держкомпаній, держбанків РФ;
7. Персональні санкції проти держчиновників та олігархів.

До основних санкцій я додав би торгові санкції та обмеження на залучення капіталу. Торгові санкції мають на меті перекрити потоки виторгу, зокрема від продажу вуглеводнів. Обмеження на залучення капіталу спрямовані на скорочення капітальних інвестицій та зазвичай їх супроводжує удар по завезенню в країну високих технологій, які приходять в економіку разом із прямими інвестиціями.

До блокувальних санкцій я додав би заморозку активів і, звичайно, персональні санкції проти чиновників та олігархів. Замороження активів Фонду національного добробуту та ЗВР ЦБ РФ — це дуже сильний удар, який дратує владу РФ. Персональні санкції проти держчиновників та олігархів посилюють блокувальні заходи та створюють у них особисту зацікавленість зняти санкції якнайшвидше. Основна роль блокувальних санкцій — анулювати можливість використовувати раніше накопичені резерви, щоб не можна було буквально "пересидіти" санкції.

До підсилювачів основних санкцій я додав би:

— заборону на страхування та перестрахування ризиків з РФ. Це дуже добре зупиняє будь-які інвестпроєкти, особливо великі, а також зупиняє чи гальмує зовнішню торгівлю;

— обмеження грошових розрахунків резидентів РФ, включаючи ввезення готівкової іноземної валюти, для задоволення попиту на заощадження та на розрахунки, що гальмує як зовнішньоекономічну діяльність, так й імпорт капіталу.

— заборону надання транспортних послуг, наприклад, авіаперевезень, залізничних перевезень, побічно може зупиняти всі бізнес-процеси, які вимагають особистих зустрічей або якісних транспортних послуг.

Санкційна боротьба

Українське суспільство, як правило, очікує від цивілізованих країн "страшних санкцій", які є не просто санкціями, а "сокирою", що рубає всю економіку РФ на дрова. Це емоції. Не забуватимемо про геополітику та економічну дипломатію. Завдання ЄС, США та інших країн — зупинити криваву війну в центрі Європи, але водночас не забувати про своїх громадян. Це дуже добре видно з прикладу торгових санкцій. Як тільки на горизонті замаячила продовольча криза — США відразу ж скасували санкції щодо добрив з РФ і вводять санкції проти високотехнологічних компаній з РФ, включаючи їхній менеджмент. Оптимізація торгових санкцій — абсолютно нормальний процес.

Головний удар цивілізовані країни готуються зараз завдати російському експорту вуглеводнів. Уже квітневий прибуток від продажу нафти впаде на 20-25%, цей ефект можуть посилити дії США, які оголосили про готовність відкрити свій нафтовий резерв. РФ активно рекламувала домовленості про постачання нафти в Індію, але договір досі не підписаний, сама російська нафта зараз коштує близько 86 доларів за барель, причому Індія хоче дисконт від цієї ціни на 35 доларів, тобто ціна довгострокового контракту буде близько 50 доларів за барель.

Також дуже проблемно замінити європейських покупців на ринку газу. Ультиматум Путіна "газ за рублі" виявився схематозним пшиком. Компаніям запропонували відкривати в ЄС рахунки в Газпромбанку і на них конвертувати євро в рублі, а потім перераховувати на рублеві рахунки Газпрому. Росію просто злякало те, що рахунки Газпрому в євро заарештують, як і заарештували валютні резерви ЦБ РФ і частину грошей ФНБ. Не знаю, чи погодяться компанії з ЄС на схему "ім. Путіна", але ніяк на валютний ринок вона не вплине, бо немає різниці: чи міняє 100% контрактної оплати з євро на рублі сам покупець, чи це робить Газпром. Правда, з поточним валютним регулюванням в РФ, якщо Газпрому знадобиться валюта, то йому доведеться з отриманих рублів заплатити 12% комісії, щоб таку валюту купити.

Відмовитися ж від продажу газу в ЄС "Газпром" не може, від слова зовсім. У 2020-2021 роках постачання газу до ЄС + інші країни регіону, які не входять до ЄС, + Туреччина коливалася близько позначки 200 млрд куб. метрів. У Китай РФ у 2021 році експортувала близько 48 млрд куб. метрів, а продовження газопроводу до Монголії лише в лютому 2022 року передали для проєктних робіт. Вирвати 130-170 млрд куб. метрів газу з труби ЄС Росія не зможе лише з тієї причини, що їх нема куди подіти. Крім того, що КНР не потрібен такий обсяг, середня вартість газу для КНР у 2021 році була 159 доларів за 1000 кубів, а для ЄС близько 300-350 доларів за довгими контрактами. Тобто ті ж обсяги продадуть в Китай за ціною в 2-2,5 рази нижчою, ніж у ЄС, і виторг Газпрому відповідно схудне вдвічі.

А тепер уявіть ситуацію: ЄС не готовий відмовитися від російських обсягів постачання, замістити їх буде нічим, а РФ не може не продавати в ЄС, оскільки це вдарить по бюджету країни і Китай не є альтернативою ні за ціною, ні за обсягами. З чого В. Путін взяв, що приватні німецькі компанії не боятимуться, що їхні рахунки в євро чи рублях не заарештують в момент транзакцій на рахунок заморожених ЗВР ЦБ РФ? На мою думку, такі компанії ще в більшій небезпеці, ніж Газпром, адже ще трохи більш як місяць тому офіційні представники РФ брехали, що РФ не збирається нападати на Україну.

Як би не розв'язали питання оплати — головне, щоб споживання газу РФ та російської нафти знизилося, і таке зниження прогнозують у 2022 та 2023 роках. Зниження вартості нафти і газу на тлі падіння обсягів реалізації призведе до падіння доходів федерального бюджету РФ.

Механіка збитків

1. Відсотковий ризик та торгове ембарго

Блокувальні та посилювальні санкції завдали значної шкоди збалансованості федерального бюджету. Після того як ЦБ РФ підняв ставку до 20%, виявилося, що близько 40% (за обсягами) кредитів, виданих в РФ, видані за плаваючою ставкою, прив'язаною до ставки ЦБ. Водночас зростання ставок з 12-15% до 30-35% назвали ринковою тенденцією. Масові походи до Мішустіна і в Держдуму дали лише один ефект — розуміння того, що компенсація від зростання ставки ЦБ збільшить витрати федерального бюджету.

Друга проблема — це зростання безробіття через відхід з ринку компаній із цивілізованих країн. Ця проблема дасть про себе знати до середини травня — початку червня. Наявність такого тимчасового лага пов'язана з тим, що за російськими законами скороченому персоналу мають виплачувати зарплату ще 1-2 місяці, і за 3 місяці повідомляти про неповний робочий тиждень. Автозаводи ГАЗ, ВАЗ, КАМАЗ вже повідомили своїх робітників про майбутні проблеми із зайнятістю. Сумна ситуація також вже склалася в авіаційній галузі. Крім того, очікують посилення напруженості в банківській сфері та в сегменті страхування.

Логіка тут зрозуміла, торгові санкції позбавляють великі держмонополії значної частини доходів, водночас допоміжні санкції б'ють по витратах бюджету. Чи зможуть санкції відкинути Газпром у далекі 90-ті роки, коли сама компанія була збитковою? Це вже залежить від стратегії компанії, яку "пише Путін". Наприклад, у звіт на його нахабний указ про необхідність платити за газ у рублях, Німеччина оголосила про можливу націоналізацію дочок Газпрому та Роснафти в ЄС. Втрата навіть частини європейського трафіку газу з високими цінами може призвести до збиткової роботи Газпрому вже в 2022 році.

2. Організація дір у федеральному бюджеті та платіжному балансі

Не менш цікавим є питання того, як санкції впливають на федеральний бюджет РФ. За підсумками 2021 залежність доходів бюджету РФ від продажу вуглеводнів становила 65% (враховуючи податковий фактор). Тобто зниження виторгу від продажу нафти та газу на 25-30% призведе до шокового зниження доходів федерального бюджету приблизно на 20-25%. Враховуючи те, що профіцит бюджету РФ становив близько 5%, то перед Мінфіном вже десь у серпні 2022 року постане гостре питання — питання нових позик і секвестру наявного бюджету. А якщо врахувати, що до прем'єра Мішустіна вже стоїть довга черга за пільговими кредитними ставками та податковими пільгами, галузевими ін'єкціями в авіацію імпортозаміщення тощо, то падіння доходів від продажу нафти та газу на 25-30% цілком має вистачити для розбалансування федерального бюджету на суттєвому рівні.

Другий момент — це вплив санкцій на платіжний баланс РФ. За підсумками успішного для РФ 2021 профіцит платіжного балансу склав 120 млрд доларів, а профіцит торгового балансу — 186 млрд доларів. Відтік капіталу за фінансовим рахунком у 2021 році становив близько 72 млрд доларів. Падіння експортного виторгу від продажу нафти і газу на 25-30% призведе до того, що торговий баланс просяде на 50-60 млрд доларів, але він все одно залишиться позитивним (близько 120-130 млрд доларів). І ось тут починається найцікавіше.

Зовнішній борг РФ становить 481,7 млрд доларів, з яких прямий держборг — менш як 60 млрд доларів. Тобто понад 420 млрд доларів позичали державні Газпроми, Роснафти і, звичайно, приватники (олігархат). Приблизно 150 млрд від цієї суми мають погасити приватні компанії у 2022 році або через настання терміну погашення облігацій, кредитів та інших зобов'язань, або достроково за офертами. Тобто відтік капіталу 150 млрд доларів із РФ цілком можливий, особливо з відходом іноземних компаній. Водночас відтік на 150 млрд доларів означає для РФ, що платіжний баланс стане негативним вже в 2022 році.

Дефіцит, за моїми оцінками, становитиме близько 20-30 млрд доларів, навіть враховуючи зниження імпорту. Його можуть покрити залишки ЗВР ЦБ РФ продажем золота. Проте, я думаю, що фінансова влада РФ цей варіант вже прорахувала і тому порадила Путіну підписати, на перший погляд дурний, указ, де дозволяють погашати зовнішні борги рублями. Ідея правильна, але її не сприйняли на Заході, оскільки зміна валюти платежу означає фактичний дефолт. Дефолт призводить до того, що приватні та закордонні компанії змушені гасити зобов'язання живою валютою, а нові зобов'язання взяти не вдасться. Тобто борговий капітал рухається з РФ тільки в один бік: за російським військовим кораблем, навіть попри указ Путіна.

США залишили до 25 травня невелику лазівку Мінфіну РФ як можливість погасити борги рублями завдяки замороженим резервам, але це торкнулося лише держборгу, і лише до 25 травня. Приватним бізнесменам не завжди вдається погасити зовнішні борги, навіть якщо їм дозволяє спецкомісії при Мінфіні: в них просто не проходять платежі, якщо бенефіціар позичальника знаходиться в списку санкцій.

3. Знищення фондового ринку

Після 3 березня, коли стало зрозуміло, що торгівля російськими депозитарними розписками не має сенсу і їх більшість все одно прямує до ціни 1 цент за розписку, торги розписками на акції припинили. Вже наприкінці березня Мінекономіки РФ вийшло з ініціативою конвертувати депозитарні розписки в акції та "повернути їх на батьківщину", тобто на Московську біржу. Так російська влада знищила центри ліквідності для російських емітентів у Лондоні та Франкфурті, причому знищила не просто можливість залучати капітал через великі міжнародні біржі, а й можливість впливати на оцінку ринкової вартості російських компаній іноземцями. Пізніше стало зрозуміло, навіщо вони це зробили, як би самі потакаючи санкціям заходу.

Коли в третій декаді березня відкрилася Московська біржа, приватні трейдери виявили, що їхні торгові програми не працюють. На другий робочий день біржі програми заробили, але за обсягом торгів у 26 млрд рублів (зазвичай близько 500 млрд) було видно, що на ринку відбувається щось дивне. Згодом стало зрозуміло, що курси акцій просто малюють великі гравці. Наприклад, один із емітентів, який виробляє добрива і якого звільнили від санкцій США, у день визволення впав у ціні.

Виходить, що уряд РФ де-факто видалив російських емітентів з великих європейських бірж та єдиним місцем, де тепер визначають (малюють) ціни, стала Московська біржа. Робили це з однією метою: не допустити, щоб різке падіння реальних курсів цінних паперів перекочувало в баланси звичайних та інвестиційних банків. Адже після цього почався б масовий потік дефолтів у банківському секторі, та й ФНБ серйозно б схуд. Втім, ЦБ РФ дозволив кредитним організаціям якийсь час не публікувати звітність, фактично засекретивши її. Проте ринок не обдуриш і ним вже гуляє "чорний список із 50 банків, яким жити залишилося від сили пів року".

Результати роботи санкційного механізму

Санкції цивілізованих країн вже впивають на економіку РФ. Як мінімум, вони призвели до руйнування усталеної структури галузевих ринків та позбавили можливості ліквідувати наслідки торгових санкцій та санкцій на ринку капіталу завдяки раніше накопиченим резервам.

Економічна влада РФ опирається і намагається відсунути неминуче. Вплив кризи на ринку зайнятості, а також вплив процентного та кредитного ризику на банківський сектор та позичальників потребує часу — воно має відстрочений ефект, який набуде видимих рис за 6-9 місяців. Тому санкції зараз можуть видаватися недостатньо ефективними. Але, повірте, вони дуже ефективні. І навіть якщо сьогодні не видно масових дефолтів чи протестів безробітних, вони провокують серйозний "двіжняк" у високих кабінетах: ростовські кролівники, череповецькі металурги, спілки зернотрейдерів тощо чітко дають зрозуміти, що звичний спосіб життя спокійної багатої економіки порушений і вона рухається до колапсу.

Тому все, що зараз робить влада РФ, — це намагається відтягнути економічну катастрофу, сподіваючись виснажити Україну війною. Можливо, вони б і змогли це зробити, якби не два фактори:

• Величезні обсяги заарештованих активів РФ у цивілізованих країнах
• Економічні збитки для глобальної економіки від війни в Україні, які торкнулися відносно нейтральних країн.

Глобальний колапс від Путіна

Якщо ви думаєте, що найбільший ризик від війни в Україні — це підвищення цін на енергоносії в регіоні (в основному для ЄС), то ви глибоко помиляєтеся. Три сотні компаній змушені кидати бізнес у РФ, деякі це зробили, просто залишивши все обладнання. В таких структур реалізований ризик щодо вкладеного капіталу досяг 100%.

Друга за значимістю ризик для регіону — продовольча криза. Найбільшими покупцями пшениці РФ були Туреччина та Ізраїль. Україна активно постачала мукою Африку. Блокування українських портів уже призвело до зростання вартості хліба в Камеруні на 40%. Україна та РФ виробляють 30% світових запасів пшениці, 20% — кукурудзи та від 75% до 80% світових запасів соняшникової олії. Наразі в портах України заблоковано 94 судна із продовольством. Перебудова логістики для вивезення до Балтійського та Чорноморського регіонів через порти Румунії потребує часу. А ось скорочення на 15-17% посівних площ в Україні логістикою не подолати. Глава Світової продовольчої програми Девід Бізлі вже заявив, що війна в Україні створює катастрофу, що впливає на місцеве сільське господарство та глобальні запаси продовольства та зерна, не бачену з часів Другої світової війни. Самій Україні голод не загрожує, а от країни Африки можуть відчути гостру нестачу продовольства, зростання цін вони вже відчувають.

Примушують замислитись і заворушення в Еквадорі. Так, недавній бунт фермерів пов'язаний із падінням цін на банани через неможливість доставити їх до РФ через санкції. РФ купує 20% від урожаю бананів в Еквадорі. Відсутність контейнерних перевезень зупинила закупівлю. Думаю, що таких сюрпризів, як з Еквадором, назбирається ще з десяток, коли бізнес, який ніяк не стосується України, втрачає виторг, продукцію, час та гроші.

Загалом від авантюри Путіна може постраждати 3-4 десятки країн. Ті, хто може постраждати найбільше, формально чи неформально вже запропонували свої країни як майданчик для мирних переговорів. Досить сильна турецька чи ізраїльська дипломатія можуть зіграти вирішальну роль на переговорах. Але треба усвідомлювати, що вони дуже зацікавлені в тому, щоб продовольча криза в нашому регіоні не розросталася.

Висновки

Отже, санкції працюють та працюють непогано. Спочатку вони не були продуманими і виникали хаотично, про що свідчить їх подальша оптимізація. Однак весь комплекс санкцій розумний і спрямований на придушення експорту РФ, технологічного імпорту, позбавлення компаній із РФ можливості залучати капітал у валюті тощо.

Далі ми побачимо, як у травні 2022 року починає реалізовуватися ризик різкого зниження ділової активності та зростання безробіття. Професійним продавцям складної техніки для будівельників, видобувних компаній або холодильного обладнання місцева влада в РФ вже готова запропонувати вакансії двірників, електриків чи сантехніків. Подивимося, що з цього вийде.

Приблизно в серпні можна буде відчути, як різко починає падати якість кредитних портфелів у банках, а процентний ризик перетворюється на кредитний. До того часу дасть про себе знати нафтове ембарго та відтік капіталу.

До кінця року санкції вплинуть на платіжний баланс і федеральний бюджет РФ. Найімовірніше, у вересні Мінфіну РФ доведеться визнати, що бюджет потребує капітального секвестру. Якщо платіжний баланс є шанси якось підкріпити заборонами на вивезення капіталу від ЦБ, то бюджет у цій ситуації залишається дуже слабким місцем путінської економіки.

Дуже слабким місцем для РФ залишається питання грошей. Війну в Україні планували із розрахунку на 3-7 днів. Все, що сталося потім, — це незаплановані витрати, які тепер мають фінансувати з бюджету з доходами, що падають.

Тож у Путіна не так багато грошей на війну з Україною. Видно це і за даними про помітні затримки зарплати в Криму (навіть військовослужбовцям), і через те, як неохоче військові РФ забирають трупи своїх товаришів по службі: адже за кожен труп його родичам потрібно заплатити близько 15 млн рублів, а це, з уже наявними втратами 17600 осіб, становить близько 3,2 млрд доларів за біржовим курсом.

Щобільше, витрачати все на війну в Україні Путін не може, є ще питання Карабаху, Абхазії, Курильських островів, знову-таки виникло питання польського Кенігсберга. Є й давніші, майже забуті історії. Наприклад, "китайський Крим" — 64 села на кордоні з КНР і республіка Тува, які для КНР перестали бути спірними в 1991 після підписання угоди з РФ. І як знати, як після всіх цих подій на такий договір подивиться Китай.

Ось чому зараз Москві дуже потрібні гроші. Їм потрібно не лише боротися з санкціями і протистояти державам, які не хочуть продовольчої кризи в європейському регіоні, а й якось відновлювати втрати, завдані їхнім військовим в Україні. Втрати в техніці, ракетах та інших озброєннях. Сьогодні в межах величезної території РФ мобільність та боєздатність її армії дуже підірвані.

У публічних виступах Путіна, Лаврова та інших чиновників відчувається, що найболючішою та несподіваною санкцією залишається саме замороження золотовалютних резервів ЦБ РФ. Опускання курсу долара з 200 до 100 рублів коштувало РФ майже 40 млрд доларів, отже, в розпорядженні ЦБ залишилося близько 150-160 млрд, зокрема 135 млрд — це дуже ліквідне завдяки санкціям золото.

На сьогодні в керівництва РФ немає розуміння, що заарештовані 400-450 млрд доларів ЗВР і ще близько 100 млрд активів російських держчиновників ледве вистачить щоб компенсувати ті неподобства, які вони наробили в Україні.

Скажу більше, зараз такого розуміння поки що немає ні в трейдерів, ні в професійних аналітиків. Вони вважають, що ЗВР розморозить ЄС, США, Японія та Швейцарія відразу ж, як тільки закінчиться війна.

У Путіна абсолютно немає розуміння того, що кожен постріл, кожна ракета або бомба, випущені по Україні, несуть руйнування і смерть, які віднімуть з арештованих активів чиновників РФ і валютних резервів Центробанку. І ось, коли йому це пояснять, війна закінчиться протягом тижня, і найімовірніше на вигідних для України умовах. А поки що російські пропагандисти апелюють до досвіду Ірану та розповідають про неможливість арешту резервів.

Джерело.