Зрадник, боягуз чи герой. На чию б сторону не став мер окупованого міста, до його вибору будуть питання
"Останнім часом я багато читаю і редагую про події на свіжоокупованих Росією територіях. І кому не заздрю, то це керівникам органів місцевого самоврядування". Думка.
Колись посада голови міста-селища-громади означала, що можна дерибанити бюджети, перерізати стрічки, роздавати землю, щось там час від часу асфальтувати і в кращому разі їздити в Європу обмінюватись досвідом. Іноді також сваритися з депутатами, якщо немає своєї більшості.
І тут приходить російська армія. Мало того, що на тебе падають бомби, ракети, вулицями їздять танки, росіяни розбивають банкомати та ловлять курей. Ти ще маєш ухвалити рішення, що робити.
Допомагати росіянам — це державна зрада. За це суд, смерть чи довічне вигнання.
Вести переговори з росіянами — незрозуміло. Чи державна зрада, чи ні, десь є межа, яку ніхто не позначає. Але точно зрада в очах частини суспільства, а отже, також імовірні смерть і безслав'я.
Ігнорувати росіян і далі фарбувати бордюри, вдаючи, що їх тут немає — типу героїзм, але рівно до того дня, поки не опинишся в підвалі та не почнеш записувати звернення з електродами на яйцях (говорити на відео те, що від тебе вимагають — для деяких теж зрада), або тебе вб'ють.
Виїхати на вільні території — зрада. Переховуватися — боягузтво. Подати у відставку — зрада та боягузтво. До того ж усі ці звинувачення озвучують і нормальні люди, проукраїнські.
Наприклад, у спогадах про блокадний Маріуполь я читав сценку, коли поліцейський повідомив, що мер Бойченко поїхав на неокуповану територію і його почали голосно х**сосити. Якою мала бути прийнятна для всіх поведінка Бойченка? Напевно, одночасно померти, всіх захистити та забезпечити всім необхідним і взагалі зробити так, щоб не було війни.
Водночас, у коментарях до звернень мера Куп'янська Мацегори, який перейшов на сторону росіян, я читав україномовних неботів, які хвалили чувака лише за те, що він не кинув громаду в біді, а взяв на себе відповідальність. Нагадаю, що цей Мацегора давно втік у Росію.
До речі, навіть якщо ти будеш героєм і тебе посадять у підвал і підключать електроди до яєць, а потім тебе обміняє українська влада, як Івана Федорова з Мелітополя, частина людей називатиме тебе зрадником, який втік і покинув громаду.
Це просто сюр. Якщо цей етап російсько-української війни не буде завершальним (а це навряд чи) і в перспективі нам загрожують російські вторгнення, я не здивуюся, якщо на наступних виборах до органів місцевого самоврядування ніхто просто не захоче балотуватися.