Росія заплатить. Хто буде першим у черзі за активами РФ
"Геополітичне банкрутство РФ призвело до того, що історія призначила Захід арбітражним керівником над російськими активами. Більшу частину заморозять до приходу до влади в Москві осудних політичних еліт. Але хто отримає ці гроші?" Думка.
Як показує досвід Ірану, жертви політичного режиму мало що отримують від Заходу: заблоковані активи центрального банку країни використовують для торгів за "новою іранською угодою". Так само робили й в межах "старої угоди" із чинною владою. Але безпрецедентність війни РФ проти України залишає шанс на те, що частину російських активів використають для компенсації збитків нашої країни.
Український мільярдер Рінат Ахметов уже заявив, що планує подати позови проти РФ та стягнути до 20 млрд доларів за втрачені активи. А тепер питання: в кого більше шансів що-небудь отримати в міжнародних судах коштом заблокованих активів РФ — в Ахметова та його юристів чи жителя Маріуполя, який втратив квартиру у хрущовці? Питання риторичне.
На мою думку, в Україні потрібно ухвалити спеціальний закон, згідно з яким наш Мін'юст стає єдиним уповноваженим від імені населення та бізнесу вести роботу зі стягнення компенсацій коштом активів РФ.
Тобто Мін'юст збирає заявки на компенсацію всередині країни (бізнес, населення) та подає до міжнародних судів колективний позов. А потім, у міру накладення стягнення на активи РФ, виплачує отриману компенсацію відповідно до суворої черговості: спочатку компенсацію отримує населення, потім — малий та середній бізнес, потім — держава, а вже в останню чергу — олігархи та їхні ФПГ.
Це має бути схожим на черговість для задоволення вимог кредиторів під час процедури банкрутства. Ми вже маємо досвід, коли 3 млрд доларів, отриманих Нафтогазом від Газпрому за позовом у Стокгольмському арбітражі, пішли невідомо куди, включаючи виплату божевільних бонусів топам держкомпанії.
Мені не шкода, якщо Ахметов отримає коштом активів РФ 20 мільярдів доларів. Може, він навіть збудує за них новий, сучасний меткомбінат, а не придбає особняк на півдні Франції чи найдорожчу квартиру в Лондоні. Але зараз ми не можемо дозволити собі принцип студентського гуртожитку: "хто раніше встав — того й тапки".
У питанні стягнення збитків з РФ має бути системна державна політика з одним позивачем та чітким розподілом компенсації між постраждалими, виходячи із соціального принципу, а не за ранжиром крутості юристів. Можливо, це поділ шкіри невбитого ведмедя, але олігархи дарма часу не втрачають. То чому Мін'юст має втрачати?