Тотальна залежність. Як США керують Китаєм
"Америка може задушити Китай за допомогою санкцій та блокади морських шляхів. Цих заходів достатньо, щоб у Піднебесній зникло світло, зупинилася індустрія та почався голод". Думка.
Китай має найбільший флот у світі, але 90% його військових кораблів не можуть відпливати від берега далі, ніж на 1000 миль. При цьому Китай є найбільшим експортером товарів (18,5% китайського ВВП) і головним імпортером нафти (11,8 млн барелів на день із необхідних йому ~15 млн барелів). Близько половини цього імпорту надходить із Перської затоки.
Іншими словами, важко уявити когось більш залежного від повоєнного світопорядку (глобалізації та "вільного ринку"), за якого США забезпечують безпеку морських торгових шляхів, ніж Китай.
Це результат договірняка між Мао та Ніксоном, який скористався радянсько-китайським розколом наприкінці 1960-х, щоб посилити позиції США в холодній війні. Економічна система, що виникла в її результаті, одним із головних бенефіціарів якої є Китай, йде в минуле.
Перебуваючи у більш вигідному становищі перед деглобалізацією (яка передбачає перекроювання ринкового світопорядку і супроводжується глобальними штормами в процесі національної фрагментації "відкритого світу"), США можуть задушити Китай за допомогою санкцій та блокади морських шляхів. Цих заходів достатньо, щоб у Піднебесній зникло світло, зупинилася індустрія та почався голод.
Чи зможе Китай своєчасно вибратися з цієї вилки і не розвалитися під вагою власної системи, стане зрозуміло найближчим часом.