Путін готує "Мінськ 3". На що Україна ніколи не погодиться
"Теперішній, на 17 липня, "план Путіна" — захопити ще більше української території і натиснути на Захід із тим, щоб він змусив Зеленського до "Мінська 3" — це ідіотський план. Це такий саме ідіотський план, як і взяти "Київ за три дні", "росіян зустрічатимуть із квітами" тощо". Думка.
В інтересах Росії, її громадян, адекватної частини російського керівництва, "еліти" — негайне припинення війни, виведення військ із української території та початок переговорів про зняття санкцій та відновлення міжнародної торгівлі. Якщо цього не зробити зараз, це доведеться робити пізніше — у більш важких умовах, за гіршого, ніж зараз, економічного становища і гіршого, ніж зараз, ставлення світу до Росії.
Я чудово розумію, що ті ж некомпетентні, погано поінформовані та неадекватні на своїх постах люди, які довели Росію до катастрофи 24 лютого, залишаються на цих постах і, отже, зміни стратегії не передбачається. Але від того, що вони зберігають владу, їхні плани не перестають бути ідіотськими, а наслідки для Росії катастрофічними.
Щоб побачити, що нинішній план — ідіотський, не потрібно розглядати безліч сценаріїв, достатньо уявити "кращий". Уявимо, що не лише Краматорськ та Слов'янськ, а й Харків "захоплений". У лапках, бо захопити його можна тільки так, як Маріуполь чи Сєвєродонецьк — перетворивши на руїни і змусивши втекти 80% населення. Уявімо, що після цього підписано "Мінськ 3".
Що відбуватиметься у разі "Мінська 3"? Україна може погодитися на будь-що в рамках перемир'я — але тільки не на те, щоб перестати нарощувати армію.
Щоб вижити, Україні потрібно будувати свою армію вищими темпами, ніж Росія. Отримувати ще більше кращого озброєння, ніж Росія може зробити, тренувати мотивованих солдатів — бо вони воюють за свою батьківщину. Під час "Мінська 3" Росія проводитиме мобілізацію, нарощуватиме виробництво озброєнь тощо. Але Україна робитиме це швидше.
Економіка Росії не дозволить їй під час "Мінська 3" відновити окуповані райони, як Грозний на початку 2000-х. Тобто в Маріуполі, Сєвєродонецьку та інших окупованих територіях залишаються руїни з 10-15% населення на підніжному кормі + дотаціях. На новоокупованих територіях, на відміну від того, що було захоплено у 2014-2015, не буде недотованих виробництв. Плюс стала активність партизанів, які, це знову важливо, воюють, на відміну від окупаційних військ, за свій дім.
Що можна "підвісити" ситуацію в такому становищі, я, мабуть, згоден. Але "відновити" ці райони в умовах постійного та помітного зниження виробництва та рівня життя в самій Росії не вдасться.
За кілька років або хтось більш-менш адекватний у російському керівництві скине Путіна, або Путін сам помре і нове колективне керівництво відразу розпочне переговори про виведення військ за відміну санкцій та відновлення торгівлі.
Звичайно, економіка країни може існувати в "автаркічному режимі". Зрештою, СРСР провів кілька десятиліть, перш ніж зазнав економічного краху і розвалився. Північна Корея існує вже 70 років — більшість населення живе у злиднях, але режим тримається. Не сперечаюся, але саме існувати, а не жити та розвиватися.
Можна слухати марення Глазьєва про крах економіки США 2024-го, можна слухати марення Орєшкіна про те, що "маховик російської економіки розкручується", але марення не перестає бути маренням від того, що в нього повірив високий начальник.
Таким же маренням є розмови про те, що можна за допомогою успіхів на фронті змусити Захід примусити до чогось українців. Гітлеру і те не спадало на думку, що можна за допомогою просування на Москву зупинити ленд-ліз. Багато написано, що Лавров — це "Ріббентроп сьогодні", військовий злочинець і т. п. Але якщо він каже Путіну про те, що за допомогою газу чи ядерних погроз можна змінити курс США та Європи щодо України та Росії — він малоосвічена і обмежена людина. Ні, таких сценаріїв немає — легше уявити реалістичні сценарії з ядерними ударами по Нью-Йорку та Москві, ніж сценарії, за яких США перестане підтримувати Україну озброєннями та гуманітарною допомогою в найближчі десятиліття. Прикладів таких немає, жодних внутрішніх передумов цього немає.
Зрозуміло, чому Путін харчується цим маренням — глазьєвським — про економіку, лавровським — про Захід. Саме це надає хоч якогось сенсу його перпбуванню при владі. Якщо морок у його оточення спаде, вони побачать, в яку дірку він завів Росію і з яким ентузіазмом продовжує копати їй могилу.