"Один народ", якого ніколи не було. Чому російська нація — це фейк
"Зараховуючи людину до української нації, росіяни не лише виділяють її зі складу "русского мира", але прямо заперечують існування власне російської ідентичності в її імперському сенсі, оскільки "російської нації" немає і ніколи не було — це не більше ніж історичний фейк". Думка.
Російська пропагандистська машина просуває доктрину, згідно з якою "ми один народ". У їхньому розумінні навіть ті, хто етнічно походить з території України, але вважає себе частиною "великої російської культури", поділяє цінності "русского мира" і виступає "за союз братніх народів", є складником єдиного тіла імперії, що бореться із Заходом за возз'єднання розділеного народу. Тому всі без винятку ті, хто стосуються української нації, підлягають знищенню, як "нацисти". Саме такий висновок випливає з їхньої риторики і, найголовніше, з їхніх дій.
"Малороси", "новороси" та інші "роси" в інтерпретації Росії — є складова частина "русского мира", проте зарахування людини до української нації не тільки виділяє її зі складу такого світу, але прямо заперечує існування власне російської ідентичності в її імперському сенсі, оскільки "російської нації" немає і ніколи не було — це не більше ніж історичний фейк.
Російська ідентичність — це імперська ідентичність, яка в часи правління Романових ґрунтувалася переважно на православ'ї, а після революції 1917 року отримала новий найпотужніший і набагато універсальніший концепт у вигляді "світового комунізму", що дозволив не лише відтворити, а й навіть значно розширити межі імперії.
У міру деідеологізації радянського режиму, що завершився повним крахом проєкту СРСР, наступна реінкарнація імперії неминуче повинна була прийти до пошуку нової ідеології, що одночасно відрізнялася як від інтернаціональної, але зжила себе ідеї світового комунізму, так і від ще більш інтернаціональної, але очевидно непосильної претензій на якесь пристойне місце в ієрархії світового капіталізму в системі цінностей Заходу, що лежать у його, тобто капіталізму, основі. При цьому, не заперечуючи власне капіталізм, як це робив Радянський Союз, активно торгуючи з ним сировиною та енергоносіями, але щільно відгородившись від його базових цінностей.
Не дивно, що цією "новою ідеологією" став покритий пліснявою великоросійський націоналізм, який витягли з темної комірчини історії, злегка очистили від вікового пилу та забезпечили георгіївськими стрічками.
Зробили це для того, щоб за умов повної схожості великоросійського націоналізму зі звичайним фашизмом створювати ілюзію боротьби з "нациками", "нацистами", тобто з тими, хто протистоїть російському фашизму або просто не хоче назад в імперію. Тобто боротьби з усіма українцями. Створювати ілюзію, насаджуючи культ сили та подальшу експансію імперії на Захід. Поки що на Захід!
А взагалі, весь цей показушний "антифашизм русского мира", напевно, і є найкраща демонстрація прислів'я "Гучніше за всіх "тримай злодія" кричить сам злодій!"
Україна — це, з деяким історичним запізненням, визначна частина європейської цивілізації, тоді як "русский мир" — це цивілізаційна потворність, хвороба на тілі цивілізації Заходу, яка прагне поширитися на дуже значну частину її тіла, насамперед — на слов'янські народи. Україна на цю заразу вже перехворіла і зараз повертається у вихідний, здоровий цивілізаційний стан.