Бахмут прасують по повній. Чому для ворога — це стратегічне місто
"Росіяни прасуватимуть снарядами Бахмут до посиніння. Щоб перемолоти до місячного пейзажу в щебінь місто, його захисників і цивільних, які залишилися". Думка.
Бахмут. Знову прилітає по повній. Є відповідь, що Служба Божа України ловить навідників (реальних самок собаки, не імітація), але все одно прилітає багато. Лише вранці 10 серпня російські війська накрили Бахмут із СРЗВ, імовірно, "Ураган". За попередніми оцінками, загинуло 7 цивільних осіб, ще 6 отримали поранення. За ранок. Про військові втрати ми нічого не розповімо. Там різні причини, і нехай противник напружує своїх розвідників — на блюдечку зі ЗМІ він цю інформацію не отримає. Ми дуже відкрита й демократична країна зі свободою слова, яка чудово вивчила правила війни та вміє мовчати, коли треба.
Ну а щодо суті цих ударів по Бахмуту — все просто. Саме Бахмут став основним напрямком удару російської армії на Донеччині — щоб взяти Бахмут, потім — Костянтинівку, й далі доїдати Донецьку область по шматочку. Три дні наполегливих спроб штурму закінчилися великими прикрощами та перевитратою пакетів. Там 58-а бригада й суміжники теж зовсім не подарунок.
Відправивши додому достатньо пакетів, вони перейшли до звичної тактики. Як у Попасній і Лисичанську, Сєвєродонецьку та Маріуполі. Накривати місто обстрілами. Просто закидати снарядами та ракетами. Залишити випалену землю та вже по ній зайти.
Вони дуже звикли до тотального домінування за кількістю арти, СРЗВ і пануванням у повітрі. Так і воюють.
Насправді набирати особовий склад російської армії дедалі важче. І свій Третій (резервний) армійський корпус вони нашкрібають із "добровольців" по всій країні. Поки що ці 15-20 тис. бійців так і не зібрали. З усіма амністіями уркам в обмін на службу, контрактами із зарплатою авансом, бомжами й іншим відбракуванням. Просто кількісно не можуть набрати. А Бахмут треба брати. Інакше взагалі вся кампанія із захоплення Донецької області летить у… під укіс летить.
Значить, прасуватимуть снарядами до посиніння. Щоб перемолоти до місячного пейзажу в щебінь місто, його захисників і громадянських.
Кремль не зрозумів головного. В Україні немає такої звичної для РФ проблеми комплектації особового складу. У нас майже через шість місяців війни тільки дай добровольцям шанс — вони втомилися чекати в черзі. І вони зустрінуть, де буде потрібно. У Бахмуті? Готові. На горі щебеню, який раніше був Бахмутом? Та все одно, просто важче копати. Отакий страшний український секрет перемоги. Який ніхто не ховає, просто росіяни, від Путіна до останнього диванного воїна, не можуть це зрозуміти. Не вкладається ця концепція у їхніх головах. Ось і закидають Бахмут із СРЗВ і чекають побачити спини чи покірність. Цілком дарма, до речі, чекають...