Не віддати ВСЕ за НІЩО. Як не повторити помилки Будапештського меморандуму
"Росія ще сподівається на "велику Ялту", але який стосунок вона має до сонму переможців? І як сформувати нові гарантії безпеки для України, не давши РФ приводу для початку Третьої світової війни?" Думка.
Питання безпеки як похідна теми війни.
Будь-яка війна закінчується миром.
Іноді конвенційним, наділеним у межі домовленостей.
А іноді й формальним підтвердженням статус-кво.
Друга світова війна завершилася "Тегераном" та "Великою Ялтою".
Корейська війна — лише заморозкою на позначці 38-ої паралелі. Так само як і війна на Тайвані.
Ми вже розуміємо, що "Великої Ялти" не буде.
Вона була можлива лише у форматі переможців, коли геополітична токсичність СРСР для колективного Заходу була врівноважена загальним фантомним болем великої війни.
І ці болі не змогла заглушити навіть Фултонська промова Черчилля.
Росія ще сподівається на "велику Ялту", але який стосунок вона має до сонму переможців?
У контексті світової історії Росія — навіть не образ братів Карамазових, а швидше образ "Гравця" Достоєвського, який програв у геополітичну рулетку всіх і вся.
Як програли б США, почавши бомбити Канаду.
Таким чином, нас може чекати в контексті глобальної безпеки або формату колективної безпеки (НАТО), або особливий, адаптований під наші реалії формат індивідуальних гарантій з боку провідних країн світу.
У Південній Кореї розміщувалися війська США і навіть ядерна зброя. Парасолька безпеки є над Японією та Тайванем.
Приблизно такий самий формат є реальним і для України на найближчі роки. Лише з однією поправкою нам потрібен поліваріантний перелік країн-гарантів: Великобританія, США, Туреччина, Німеччина. та інші учасники.
Тут головне не повторити помилки Будапештського меморандуму: віддати ВСЕ за НІЩО.
Дискурс на цю тему вже активовано у світі та в Україні: можна почитати пропозиції глави Офісу президента Андрія Єрмака у The Guardian.
Вони значно синхронізуються з аналогічними смисловими конструктами колишнього генерального секретаря НАТО Андерса Фог Расмуссена.
А він якраз ретранслює ідеї європейських політичних еліт: як сформувати нові гарантії безпеки для України, не давши РФ підстав для початку Третьої світової війни.
Суть цієї консолідованої позиції полягає в тому, щоб дати Україні певний формат безпеки, доки Захід не дозріє до членства України в НАТО.
А цей період може зайняти десятки років.
Тобто, виходячи з опублікованих ідей Єрмака і Расмуссена, на період "проміжної геополітичної турбулентності" для України потрібно знайти формат безпеки, який був би кращим за Будапештський меморандум і не гірший — договору про колективну безпеку НАТО.
Це як пройти між Сциллою та Харібдою.
А іншого варіанту в нас, схоже, і немає…