Центр русской оппозиции в Украине, или Троянский конь на новый лад?
"ЗМІ повідомляють, що в Україні планується створення центру "хароших русских", опозиціонерів, тобто. Розбиратися в тому, який росіянин — "хароший", а який — ні, на мою думку, краще після нашої Перемоги. Але до центру "хароших" росіян "у мене вже є кілька зауважень". Думка.
Зауваження перше
Серед емігрантів із Росії є ті, хто проти "наявного режиму". Здебільшого вони проти за умови збереження статусу "комфортного" (для всіх і себе насамперед) опозиціонера.
При цьому не факт, що вони виступають за вільну і незалежну Україну, а не за малоросію, тільки на новий, "більш цивілізований" у їхньому розумінні лад.
Зауваження друге
В Україні фактично заборонена діяльність проросійських структур. Чи не буде створено так можливість для відновлення їх діяльності "з чорного входу"?
Плюс, чи не створить так сама Україна в себе ще одне підґрунтя для реалізації в Україні "доктрини Герасимова" — доктрини керованого хаосу?
Зауваження третє
У 1942 році США відправили майже 120 тисяч людей, які мали японське коріння, до "воєнних центрів переміщення", де-факто — концтаборів. При цьому понад 60% із них мали американське громадянство (!), та не було жодного підтвердженого випадку зради зазначених осіб (!).
Для нас практика концтаборів є абсолютно неприйнятною. Але при цьому треба мати на увазі, що США, які й у ті часи мали набагато ефективніший і менш корумпований державний апарат, не створювали на своїй території "центри японської опозиції".
Зауваження четверте
Світова історія ще не знала прикладів, щоб троянський кінь відбудовувався у самій Трої. Ми маємо шанс бути в цьому першими. Ось тільки наслідки цього можуть бути не менш руйнівними, ніж в історичного зразка.
Зауваження п'яте
Після звірств, скоєних РФ в Україні, в абсолютної більшості наших громадян, й особливо в тих, хто безпосередньо бере участь у війні, склалося однозначне ставлення до росіян. Як до тих, хто носить військову форму, так і до тих, хто багато років де-факто сприяв відгодівлі цього монстра.
Не враховувати їхню позицію, особливо під час війни, просто небезпечно. А розбиратися в тому, який росіянин — "хароший", а який — ні, на мою думку, краще після нашої Перемоги. Якщо це взагалі буде актуальним.