Держава-банкрут? Хто веде Україну до катастрофи
"Мої весняні оцінки матеріалізувалися в урядовому прогнозі. Ставлення держборгу до ВВП у 2023 році перевищить 100%. Це рівень держави-банкрута". Думка.
З таким борговим навантаженням шансів на швидке повоєнне відновлення немає від слова зовсім. Усі гроші йдуть на погашення боргів. Саме тому Україні потрібна реструктуризація держборгу та списання 50% тіла заборгованості. Тільки в цьому випадку співвідношення борг/ВВП знизитиметься до рівня менше 60%.
Потрібно змиритися з тим, що у найближчі два роки Міністерство фінансів не зможе залучити з ринку капіталу приватний ресурс у достатньому обсязі. Хоч із зовнішнього, хоч із внутрішнього.
Звичайно, можна знизити термін обігу ОВДП до трьох місяців і збільшити дохідність до рівня інфляція+, тобто до 30-40%, але це шлях до дуже швидкої бюджетної кризи.
Саме тому нам потрібна модель реструктуризації формату 1998 року, тобто охоплення зовнішніх і внутрішніх боргів, щоб не було казусу 2022 року, коли обсяг погашення ОВДП перевищив суму залучення на 50 млрд грн.
Адже це просто відтік коштів із бюджетної системи в період війни.
Нам потрібна бінарна система емісії військових облігацій:
- Випуск облігацій для НБУ (10-15 років, ставка на рівні 0,1%).
- Випуск облігацій для бізнесу та населення (солідарність та соціальна участь без вагомого фінансування бюджету, 1-2 роки, ставка 10-15%).
Випуск облігацій для НБУ дозволить уникнути дурості "двох кишень", коли Міністерство фінансів у 2023 році має заплатити НБУ 70 млрд грн у вигляді відсотків, сподіваючись, що Нацбанк поверне їх одразу назад. Але насправді у такому випадку просто спустошується казначейський рахунок, коли гроші потрібні на оборону та соціалку.
Потоки держфінансів Мінфіну і таргетна, маркерна, цільова емісія НБУ мають бути оптимізовані. У цьому запорука успіху формування військового бюджету країни. Плюс потрібна правильна реструктуризація держборгу, часткове списання боргів та перегляд умов ВВП-варантів. Платити кредиторам за повоєнну відбудову — це вже хамство.