Масі Найєм: чи готові ви померти за свободу?
"Я юрист і я розвідник. Якось, готуючись до виїзду на нуль, я одягнув бронік, пояс і каску. Серце билося швидше. Відчуття було, ніби я готуюся до побачення, а не до позицій ворога. Це був адреналін і, звичайно ж, страх. Страх потрапити в полон або бути пораненим. Але я не йшов помирати. Адже, якщо йти вмирати за волю, то якось це станеться. А якщо йти боротися за неї, то шанси зростають". Думка.
Чи готові ви померти за свободу? Ця дискусія була б цікавою в Росії, де питання могло б стояти так: чи готові ви померти в битві проти нашої свободи? Але дискусія в нас тут, у серці Європи, в Україні. І питання, яке я ставлю: а на що ми готові, щоб жити у свободі?
Свобода — це не лише якість життя у вільній країні. Свобода — це усвідомлення, вибір та дія. Нельсон Мандела говорив: "Бути вільним означає не просто скинути з себе ланцюги, а жити, поважаючи та помножуючи волю інших".
Боротьба України — це й боротьба за волю інших. За свободу Європи і не лише. Це боротьба, попри страх, тому що це вибір жити вільно. Це вибір нашої країни.
Я юрист, і я розвідник. Це означає, що доводиться працювати в тилу ворога. Одного разу, готуючись до виїзду на нуль, я одягнув бронік, пояс та каску. І ще кілограм …надцять спорядження. Коли одягав, помітив, що серце знову б'ється швидше. Відчуття було, ніби я готуюся до побачення, а не до позицій ворога. І тоді я запитав себе, чи я боюся?
Це був адреналін і, звісно ж, страх. Страх потрапити в полон або бути пораненим. Але головне, що я не йшов умирати. Однак тоді сказав собі, що поранення — це лише питання часу.
Якщо йти вмирати за волю, то якось це станеться. Але якщо йти боротися за неї, то шанси зростають.
5 червня я отримав своє поранення. Як ви бачите, воно змінило мене: тепер я знаю, скільки важить моє око, адже я втратив 10 кг.
У лікарні протягом перших двох тижнів я дуже боявся померти. Вночі було особливо страшно. Але тільки тоді я зрозумів, що не йшов вмирати. Я йшов боротися за волю. Жити за волю. І війна — лише одна із форм життя.
Звідси питання: чи готове людство, ЄС та США захищати свою свободу? Наскільки глобальна безпекова система реально готова захищати свободу? Адже червоний хрест, амнести інтернешнл, ООН… фактично померли, але не за свободу.
Громадяни ЄС, і не тільки, мають впевненість, що свобода з ними назавжди. Але наскільки вони мають волю її захистити. Адже свобода — це не стан за умовчанням, вона не гарантована.
Недарма Тімоті Снайдер написав свою книгу "Шлях до несвободи". Іноді цей шлях виглядає дуже схожим на газову трубу. Свобода насправді тендітна, і я це бачив на власні очі. Тоді у мене їх було два.
Я народився в Афганістані. Мені було 6 років, коли ми поїхали звідти, то був 1990 рік. Рік тому Афганістан показав, що не готовий боротися за свободу. Ні його лідери, ні його армія.
Чи готова Європа відстояти свою свободу? Чи, можливо, вона готова побачити свої пам'ятки культури в руїнах, фільтраційні табори, повідомлення, що їхнього сусіда художника, поета чи, як я — юриста, поранено на фронті і він може не вижити? Не знаю…
Знаю, що українці не одне десятиліття роблять вибір на користь відстоювання свободи. З найближчих дат — 1991, 2004, 2014, 2022 роки. Не лише зброєю, але зброєю також. Оскільки свобода — це наш вибір та спосіб життя.
І ще… Україна не посилає нас вмирати. Ми обираємо жити у волі і за цю волю боротися. Війна вже в Європі і дуже важливо, що Європа та світ почали прокидатися. І від того, наскільки швидко вони прокинуться, залежить, скільки життів українці віддадуть за нашу і вашу свободу.