Росія повинна заплатити. Коли та як можна буде отримати відшкодування збитків від агресора

За попередніми оцінками Світового Банку, збитки України з початку повномасштабного вторгнення Росії перевищують $349 млрд. Частка збитків бізнесу при цьому становить $9,7 млрд, проте, скоріш за все, є більшою.

Оскільки перспектива добровільної сплати Росією репарацій зараз виглядає малоймоівірною, уряд України активно працює над розробкою механізмів компенсації збитків, завданих цивільному населенню та бізнесу внаслідок збройної агресії РФ. Однак, поки незрозуміло, як саме та з яких резервів будуть відшкодовувати ці збитки. Найбільш реальним виглядає створення певного фонду в рамках нового багатостороннього міжнародного договору. За непідтвердженими даними, внаслідок застосування до РФ міжнародних санкцій, по світу було заарештовано активів центробанку РФ на $300 млрд доларів США. Саме ці активи, ймовірно, становитимуть основу майбутніх виплат репарацій Україні. Проте необхідно розуміти, що пріоритетною буде компенсація, спрямована на відбудову критичної інфраструктури та виплати громадянам, які втратили житло внаслідок бойових дій. Компенсація збитків бізнесу явно буде не першочерговою задачею.

Спойлер: наразі немає єдиного дійсно дієвого механізму, який би 100% гарантував компанії повне відшкодування зазнаних нею збитків. Однак, можливі варіанти різних дій, що залежать від розміру понесених збитків, цілей та фінансових можливостей заявника.

Почнемо з того, які саме збитки можна заявляти до компенсації. Основними елементами є збитки, завдані внаслідок знищення чи пошкодження майна; упущена вигода від неможливості чи перешкод у здійсненні господарської діяльності; втрати від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих і спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Ситуація з активами, які зараз знаходяться на тимчасово окупованих територіях, є дещо іншою і не такою однозначною, оскільки майно може бути не знищено, права власності не порушено, а власник, фактично, лише позбавлений доступу та можливості користування таким майном. Тому допоки такі території не буде деокуповано, щоб оцінити реальні збитки, можна говорити лише про упущену вигоду та неможливість користування активами.

Напрямки дій щодо відшкодування шкоди внаслідок збройної агресії РФ є різними, і обираються в кожному окремому випадку. Полем битви може бути як Україна, так і увесь світ: все залежить від обставин конкретної справи, суми збитків та ваших фінансових можливостей.

Одним з варіантів є подання позову про компенсацію збитків, понесених внаслідок агресії РФ, до компетентного суду України та його наступне визнання в іноземних судах, де в РФ є активи. Такий позов подається безпосередньо проти держави-агресора. Основною перешкодою в такому напрямку дій є судовий імунітет Росії (непідсудність держави без її згоди судам іншої держави). Проте, в квітні цього року Верховний Суд висловив позицію, за якою, розглядаючи справу про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, де відповідачем визначено РФ, суд має право ігнорувати імунітет цієї країни. Тобто фактично, Верховний Суд скасував в Україні судовий імунітет РФ як країни агресора. Крім того, Верховний Суд визначив, що оскільки Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв’язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України.

Така позиція Верховного Суду буквально розв’язує руки українським судам задовольняти позови фізичних осіб і компаній, які постраждали від військової агресії РФ, і зараз активно приймається при розгляді справ про відшкодування завданої шкоди. Однак залишається питання нюансів подальшого виконання такого рішення в інших країнах, адже іноземні суди дотримуються власного законодавства, яке передбачає судовий імунітет і необхідність належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

Нещодавно ПАРЄ визнала нинішній російським режим терористичним (Росія – країна-терорист) і закликала держави-члени Ради Європи, крім іншого, створити комплексну систему відповідальності за серйозні порушення міжнародного права внаслідок агресії РФ проти України. В результаті, низка європейських держав почали роботи щодо визнання Росії державою-терористом на законодавчому рівні, а отже, існуватимуть обмеження щодо застосування її судового імунітету до позовів щодо компенсації шкоди, завданої агресією РФ.

Також в Сенаті США представили законопроект про визнання Росії спонсором тероризму, що, у випадку його прийняття, дозволить подавати на неї позов у судах США і вимагати компенсації за завдану шкоду, в тому числі, за рахунок заарештованих активів РФ.

Іншим напрямом дій є подання індивідуальної заяви проти рф до ЄСПЛ про сплату компенсації за заподіяну шкоду. Варто розуміти, що розгляд заяв ЄСПЛ є досить тривалим (іноді може займати більше 10 років), тому не слід очікувати швидких результатів. Крім того, 16 вересня Росія остаточно перестала бути стороною Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і хоча ЄСПЛ залишається компетентним розглядати заяви, подані проти РФ, Росія навряд чи буде брати участь у такому процесі і тим більше – виконувати відповідне рішення.

Як альтернативу позовам безпосередньо проти Росії, зараз активно обговорюють подання позовів до окремих підсанкційних громадян РФ. Такий варіант має свої переваги: по всьому світу заблоковано і заарештовано багатомільйонні активи російських олігархів, на які буде набагато легше накласти стягнення, ніж на активи РФ; відсутній судовий імунітет, а отже немає перешкод подати позов; і в нього "вірять" міжнародні інвестори (фандери), що вже робить цей напрямок найбільш перспективним. Однак, не слід забувати, що жоден олігарх не погодиться просто віддати свої "кровні", а тим більше, виплачувати якісь компенсації за дії РФ. Тому в цій перспективі треба готуватись до жорсткої і тривалої боротьби у судах всіх рівнів і захмарних судових витрат.