До питання про втрати. Чому гинуть наші воїни
"Перший, надійний і найпростіший спосіб зниження втрат полягає в усуненні від командування ідіотів, що збирають навколо себе великі колони, що розселяють підлеглих по спортзалах і готелях, посилають машини по неперевірених дорогах, а бійців — в заміновані посадки". Думка.
Не секрет, що значна частина втрат — так було завжди і скрізь — наслідок некомпетентності свого ж командування, безглуздих (злочинних) наказів, незнання ситуації, поганої підготовки, нехтування елементарними правилами виживання.
Це у кіно солдати героїчно гинуть лише від стрілкотні, вибухів гранат, у бою рушницями, у рукопашній. Насправді велика кількість воїнів не встигає доїхати до горезвісного передка, віддаючи життя за батьківщину під обстрілами військових колон, тилових місць базування, підриваючись на своїх мінах.
А згадаємо ще про недостатню медичну підготовку, про нестачу фельдшерів, машин для евакуації поранених, і втрати одразу полізуть угору…
Тому найперший, надійний і найпростіший спосіб зниження втрат полягає в усуненні від командування ідіотів, що збирають навколо себе великі колони, що розселяють підлеглих по спортзалах і готелях, що самовпевнено посилають машини по неперевірених дорогах, а бійців — в заміновані посадки. Гаразд начальники, а скільки дурнів ходить взимку без шапки (без шолома), і балакає по рації немов ді-джей на сцені?..
Треба вчитися виживати на війні, а не лише стріляти, бігати, стрибати, та інакше тактично рухатися. Набагато важливіше та цінніше для здоров'я вирити окоп, вимкнути мобільник, сховати машину, вчасно поміняти позицію, а не пристріляти коліматор.