Achtung, Panzer! Як зміниться розклад сил після постачання танків Abrams і Leopard-2

Узгодження щодо постачання в Україну сучасних західних танків означає багато розв'язаних практичних питань за лаштунками. Наприклад, навчання — командир танка в США навчається зазвичай до 20 тижнів (він чергує всі позиції екіпажу, це називається "базовий курс бронетехніки"), мехвод і навідник — 6 — 9 тижнів. До того ж є всякі вузькі спеціальності, той самий майстер-навідник в американській армії, що є помічником комроти у всіх питаннях стрільб, два офіцери в управлінні, спеціаліст з ремонту систем танка Абрамс і т.д.

Крім того, ланцюжок — аварійний танк, БРЕМ, тил батальйону, збірний пункт аварійних машин, заводський ремонт — також потребує і постачання техніки, і навчання вузьких фахівців. Наприклад, на роту M1A2 Abrams найчастіше йде 2 БРЕМ M88A2 IRV "Геркулес" плюс група польового обслуговування.

У тилу батальйону вже необхідна рухлива майстерня з краном, здатна зняти танковий двигун, важкі евакуатори (M984A4 HEMTT у разі армії США) та підготовлені люди — включаючи сержантів мотористів та механіків — це спеціальності, які не випікаються як свіжі пончики. Бо специфіка танка така, що він регулярно рватиметься на мінах, втрачати ковзанки та гусениці, навісне обладнання та оптику, потребуватиме заміни динамічного захисту та антен — щось із цього можна зробити в полі, щось — лише в умовах заводу, Проте фахівці та евакуатори необхідні в обох випадках.

Крім цього, потрібні трали, здатні перевозити 63-тонні "Леопарди 2А6" або 70-тонні "Челленджери-2" — те, що Німеччина передає 76 тягачів і напівпричепи до них, це лише початок.

Якщо коаліція планує до постачання понад трьох батальйонів танків західного виробництва тільки до весни, нарощуючи подальші зусилля з передачі — тягачі з тралами будуть важливими, як і постачання снарядів, матриць для тепловізорів, навісних комплектів броні і т. д. Тому що від них Вкрай залежить перекидання від залізничних станцій і назад, виведення на деплоймент, збереження моторесурсу техніки і особливо заводський ремонт.

Звичайно, бо ремонт танків одразу освоїти не вийде, як не вдалося відремонтувати САУ — ті ж "Краби" возять до Польщі на завод-виробник, PzH 2000 — до країн Балтії, Німеччини та нової ремонтної бази в Словаччині. Тому така важлива коаліція країн-експлуатантів тих самих "Леопардів-2" — це навчання українських рембатів, запасні частини, потужності для середнього ремонту, напрацювання з модернізації, обмін досвідом груп польового обслуговування.

І досвід Туреччини, і Польщі буде для нас у цьому плані безцінним: поляки переходили з експортних Т-72, а турки намагалися модернізувати свої ОБТ, незважаючи на відмову Берліна у допомозі. Терміни поставки більшості "Лео-2" — березень — травень 2023. Частина з них буде передостанньою модифікацією Leopard 2 A6 (це німецька рота + 2 БРЕМ), голландці готові поставити нам усі 18 орендованих у Берліна 2А6. Частина А4-А5 — поляки, іспанці, норвежці, португальці, канадці і т.д.

Американці виставляють батальйон M1A2 Abrams під ключ — не просто 31 машину, а й 8 БРЕМ, заправники, водовози, майстерні на базі БТР, медичні "Хамві". Це експортна версія — без багатошарової броні з збідненого урану, звичайна практика, такі ж отримували поляки, саудити та австралійці, тож доведеться почекати, цілком можливо, до літа, доки зроблять версію з керамічними вставками.

Чому назріло масове постачання танків західного виробництва?

Запаси Східної Європи не нескінченні, особливо щодо тилу — і бойові пошкодження танків ЗСУ; і кілька сотень захоплених російських машин (540, на секунду — це більше, ніж стройових танків у Британії та Німеччині); та постачання Чехії, Словаччини та Польщі; висмоктують ремкомплекти, запчастини та ресурс двигунів, як пилосос.

Тепер просочуватися крізь батальйон капітана Фурдуя зі 120 людьми штату, робити рейди на "Хамві" і перетискати в суто піхотних сутичках патрулів буде складніше — росіяни теж посилюють піхотний ланцюг, насичують його ПТРК і гранатометами, вчать піхотному.

Часи "цар-колон" з боку ворога пішли — супротивник широко використовує малі групи, дрони-камікадзе, штурмовиків, які непогано підготовлені, як і раніше, має перевагу в повітрі та числі артилерії на кілометр фронту.

У цих умовах, щоб не втягуватися в позиційні бої, а проткнути лінію опорників і вийти на оперативний простір, просто потрібні механізовані частини. Одночасне постачання сотень БМП і БТР, САУ та танків із Заходу говорить про те, що там тримають руку на пульсі наших потреб. Бо це кілька механізованих та танкових бригад.

Т-62 та лисі Т-72 М, які масово знімає зі зберігання РФ, просто вимикаються з гри з появою західних танків. Навіть сучасні снаряди типу "Свинець 1\2" не пробивають у лобову проєкцію Leopard 2 A6 і M1A2 Abrams, не кажучи вже про більш давні "Манго" та інші "Шпильки".

Лео A6 з екранами та багатошаровою комбінованою бронею тримає до 800 мм підкаліберного снаряда, його ж снаряди DM 53 із сегментованим осердям пробивають "Контакт-5" та лобові деталі вежі Т-72Б3 та Т-90А.

Чи зможе кремлівський режим швидко розгорнути в умовах санкцій масове виробництво сучасних оперних снарядів із вольфрамовими вкладишами чи з пенетраторами із збідненого урану для сотень танків, знятих із консервації? Далеко не факт.

Взагалі, західна доктрина з ручним заряджанням (коли вольфрамовий або стрижень із збідненого урану глибоко втоплений в унітарний снаряд і за рахунок довжини та якості сплавів пробиває далі) у танкових боях виглядає краще. Бо автомат, який надсилає стрижень і заряд окремо, завжди видаватиме швидкість вогню повільніше, ніж перші кілька пострілів у рук, що заряджають, плюс обмеження по довжині і масі "лому" дуже сильно зменшують пробиття.

Звичайно, західні танки — це не зброя, яка змінює правила гри. Саудити мали 450 M1A2 Abrams під час війни в Ємені — новітньої на той час у них модифікації SEPv2.У битві за село Куамар вони нахопили радянських "Конкурсів" у борти, а під час спроби евакуації втратили ще й БРЕМ.

Але загалом у західної бронетехніки краще СКВ; вона оснащена тактичними екранами, де кожен командир танка може завдати обстановки, навести артилерію, запросити польовий ремонт та боєприпаси; машини мають камери з круговим оглядом, тепловізорами у кожного члена екіпажу, цифровими раціями.

І "Лео-2", і "Челленджер-2", і "Абрамс" бачать далі за однокласників у РФ, пробивають далі, стріляють точніше завдяки СКВ, можуть застосовувати HEAT снаряди, що ефективні як по піхоті, вогневих точках або укріплених будівлях, так і по техніці.

На початок війни у Сил оборони було 800+ танків, втрачено через всі причини понад 400, але частина з них залишилася на полі бою, що ми контролюємо, там можливий ремонт.

Україна захопила понад 500 російських машин, частина з них була і буде повернута до ладу — 30-40 відсотків точно. Частина танків партнерів, поставлених до цього (македонські, словенські, чеські) пішли як донори частин або самі потребують модернізації, але там їх було більше трьох сотень штук.

Тому за будь-якого розкладу — 340 західних "Лео-2", "Челленджер-2" та модернізованих експортних Т-72М — це дуже серйозно, стратегічного рівня поставки, добра третина від того, що ми маємо. Сьогодні Україна отримує танки швидше, ніж їх втрачає.

РФ же використовує Т-90С (експортні танки для Індії та Алжиру), знімає зі зберігання Т-62 — має явні проблеми з виробництвом, тих же Т-72Б3 втрачено не менше половини вироблених аж з 2011 року.

Довгострокова стратегія НАТО, в принципі, є очевидною — поступово середній український танк має технічно перевершувати середній російський. Коли з одного боку буде "Лео-2А4" або PT-91 Twardy, а з іншого — лисий Т-62, спішно обліплений "Контактом", воювати стане простіше і це вбереже чимало крові піхоти.

Ну і одна справа — 54 "Лео-2 А4", що стоять на зберіганні в Іспанії, а інша — сотні M1A2 Abrams на зберіганні у США. Притому, що США, створивши коаліцію, ще не залізли в скарбничку — це програма з Ініціативи сприяння безпеці України, переробка 31 танка, що стоять на зберіганні, з приблизно 3500 М1А2 і М1А1 з урановими панелями.

Те, що у Вашингтоні вміють рахувати гроші платників податків і наполягають, щоб Європа з багатовекторністю, російським газом та вічним небажанням розщедрюватися на оборону має сама вирішувати свої проблеми, не означає, що американці не зможуть швидко наростити допомогу Україні.

Крім того, це явний меседж Кремлю — нічого у Києва не закінчиться, ніхто ні від кого не втомився, ніхто ще нічого не починав у плані поставок, ставка робиться на військове вирішення проблеми, а не на поступки та бажання почути образи кремлівських божевільних часів розпаду СРСР.

Джерело