Кругова порука маже, як кіптява. Висновки з історії про зґвалтування на Закарпатті

"Якщо хтось вкраде, проте його дружина та діти не знатимуть про це, нехай він сплатить штраф 60 шилінгів.

Якщо ж він вкрав з відома всіх своїх домашніх, вони повинні перейти в рабство".

("Закони Іне", між 688 та 695 роками).

Англосакси в Британії, "німецька закваска" націй.

Зверніть увагу на дату — понад 1300 років тому.

Саме так, Європа у своєму культурному коді боролася з родоплемінною круговою порукою, яка і є глибинною "підкладкою корупції".

Європа "випалювала" цю біологічну глибинну суть історії сотні років, переформатовуючи біологічну зумовленість лише на рівні рефлексів.

В Україні сімейне "прикриття" злочинів родичів завжди сприймалося як виправдувальна, а не обтяжлива обставина.

Важливу тему "глибинної України" торкнувся Юрій Романенко з приводу "ґвалтівників із Воловця".

У своєму недавньому пості він написав:

Ґвалтівники з Воловця як дзеркало "глибинної України"

Спочатку ґвалтівникам інкримінували статтю 152 частину 3, а за фактом дали 153 частину 3.

За те, що можна силоміць затягнути дівчинку в льох, бити, зґвалтувати, включаючи руками, зняти все на телефон та опублікувати у шкільному пабліку, сім'ї ґвалтівників заплатили аж 60 тис гривень.

Ця справа — яскравий приклад того, як улаштована "глибинна Україна".

Кругова порука скрізь.

Міністерству освіти варто звільнити вчителів, які підписали цю ганьбу, давши позитивні характеристики ґвалтівникам. Як такі вчителі можуть навчати?

Написали тому, що мати одного з ґвалтівників секретар ради ОТГ? Чи тому, що родич працює у Київській прокуратурі? Чи тому, що батько близнюків мав стосунок до лісозаготівель?

Про суддю я навіть не говорю. Щодо неї повинно бути проведено розслідування. Те саме стосується і прокурорів. Там все кодло треба розганяти та садити.

Не за таку Україну вмирають солдати під Бахмутом.

Така Україна має згоріти разом із цими безпринципними моральними виродками.

У новій Україні вчителі мають навчати головному — що таке добре і що таке погано. Якщо батьки не здатні навчити.

А 60 тис. гривень — це вартість всього цього кодла на Закарпатті.

Де одні неспроможні вчити, інші карати, треті судити, четверті керувати, а все разом це основа тієї системи, що прогнила наскрізь.

Щадити цих виродків не потрібно. Наших дітей вони ніколи не помилують. До того ж, звільнення цих виродків від покарання потім приводить їх у крісла суддів, прокурорів та сбушників.

І несправедливість відтворюється знов і знов.

Саме ці люди і є шансом для російського світу підняти голову. Вони його опора, до того ж опора здатна легко прочитати патріотичний віршик у вишиванці. Дволикість — їхня суть. І такими ж дводикими вони вирощують своїх дітей. Просто ганьба".

Але як трансформувати "глибинну Україну", про яку написав Юрій Романенко?

Це таке ж важке завдання, як і трансформація "глибинного народу" у роботах Хосе Ортегі-і-Гассета.

На мій погляд, необхідно боротися з "родовою" підкладкою корупції як із мережевим, глибинним явищем.

Зауважте, що саме родоплемінні у своєму базовому коді нації є найбільш корупційними.

Африка, деякі країни Азії, Україна, Балкани, Росія.

Усі приклади націй із "загадковою душею".

Нам потрібний свій аналог "законів Іне". Закон про кумівство — блокування кумівських вертикальних і горизонтальних прихованих суспільних зв'язків.

Якщо намалювати карту "кумівських зв'язків" України, ви будете вражені, наскільки політика у нас пов'язана зі специфічним бізнесом та злочинним світом.

Цю мережу треба розсікати.

Крім того, потрібна "спадкова відповідальність".

Двигун корупції в Україні — це родова турбота про майбутні покоління. Заробити "для дітей та онуків".

Корупціонери — люди, які пройшли непросте дитинство та молодість. Вони хочуть достатку своїх нащадків.

Знаєте, чому в Чилі було реалізовано одну з найуспішніших пенсійних реформ?

Недержавні накопичувальні пенсійні фонди на корумпованому континенті? Чому ці гроші не вкрали гроші?

У Чилі було введено спадкову відповідальність управителів накопичувальними пенсійними фондами.

До третього покоління, діти та онуки. Для нащадків уже не заробиш, навпаки, твій крадіжка стане для дітей довічною ношею та прокляттям.

Нас захоплює динаміка боротьби з корупцією у Південній Кореї, де президенту оголошують імпічмент за підозру у корупційному діянні на 5 млн. дол (кумедна сума для України).

Але як виникла ця антикорупційна система?

Президент Чон Ду Хван був відправлений у відставку: його родину підозрювали у корупції.

23 листопада 1988 року колишній президент був змушений піти до буддійського монастиря Пектамса, де провів два роки.

Потім Чон Ду Хван був засуджений до страти, яку замінили на довічне ув'язнення.

Його сім'я має виплатити державі компенсацію у розмірі 370 мільйонів доларів, викрадених із бюджету країни.

Цей борг його сім'я сплачує досі.

Україні потрібен не лише "закон про кумівство" за аналогією із законами "про хрещених батьків" в Італії та "злодіїв у законі" в Грузії: необхідно знайти ключ до нашої мережевої моделі корупції.

Але крім цього, потрібна норма щодо "спадкової відповідальності" дітей та онуків корупціонерів. До третього коліна.

Таким чином можна обрубати вертикальні корупційні зв'язки.

Але треба боротися з горизонтальними зв'язками.

Цікавий досвід Мухаммада Юнуса, бангладеського банкіра, який отримав Нобелівську премію миру у 2006 році за зусилля щодо створення економічного та соціального розвитку знизу.

Він заснував Grameen Bank — лідер мікрофінансування та мікрокредитування населення.

Але яким чином він досяг високого рівня погашення мікрокредитів, які у нас є найпроблемнішими, якщо оцінювати за рівнем неповернень?

Солідарна відповідальність членів сім'ї за кредит, взятий їхнім родичем. Тобто самі приведуть до банку невдаху позичальника і змусять заплатити.

Майнова та фінансова відповідальність корупціонерів в Україні має поширюватись на членів їхньої родини: братів, сестер, батьків.

А то у нас деякі "мами" мають статки на сотні мільйонів доларів.

Плюс у суспільстві слід знижувати толерантність до корупції.

Незважаючи на стереотип про нібито несприйняття українцями корупції, це неправда.

Ненависть до корупції у нас формується внаслідок недоступності цієї для широких мас.

Але кожен хоче "мати кума", який, наприклад, може "дістати посвідчення водія" або "порішати" у разі ДТП.

Як сказав мені один таксист: "і я би брав, якби прийшов до влади". І після цього почав клясти "бариг при владі".

Таку нульову толерантність до корупції не сформують грантові організації, які є інструментом міжнародної корупції.

Її потрібно формувати з дитячого садка, зі школи на рівні явищ культури: книги, фільми, публічні приклади некорупційної успішності тощо.

Та й модель невиборчості правосуддя та невідворотності покарання.

І тоді "синдром Воловця" залишиться у минулому, як і системна корупція.

Жорсткі, навіть можна сказати, жорстокі заходи, але політична гомеопатія тут не допоможе.

Джерело.