Чому пропаганда не рятує? Якщо політик — невдаха, йому не сховатися за тонами гарних слів
"Всі політики катастрофічно переоцінюють значення пропаганди, покладають на неї невиправдані надії. Вони не розуміють, що на їхній рейтинг впливають лише їхні особисті вчинки, їхні дії чи бездіяльність". Думка.
Нотатки про пропаганду та пропагандистів
У будь-якій країні влада та опозиція мають безліч своїх штатних пропагандистів. Відразу зауважимо, що всі вони, як правило, утримуються прямо чи опосередковано на податки громадян.
Багато людей гадають, що завдання пропагандистів полягає в тому, щоб переконати людей переходити на бік тих, хто замовив пропаганду — і навпаки, відмовитись від підтримки політичних опонентів. Багато хто щиро вірить, що за допомогою високопрофесійної пропаганди та всякого там нейролінгвістичного програмування а ля Арестович можна серйозно вплинути на переконання людей і повністю перепрограмувати їхнє ставлення до тих чи інших політиків чи подій.
Примітно, що так думає будь-яка влада та будь-яка опозиція — і з цієї причини інвестує величезні гроші у пропаганду та пропагандистів. Будь-яка влада вважає, що за допомогою масованої пропаганди можна підвищити лояльність громадян до себе, а опозиція — навпаки, знизити цю лояльність.
Однак усе це велика помилка. Пропаганда не може створити у людей нові уявлення та нові переконання, тому останні формуються на дуже широкій основі, на основі всього життєвого досвіду людини та формуються роками, якщо не десятиліттями. Наприклад, якщо на голови поляків обрушити мегатони пропаганди про те, що Росія — їхній друг, це не покращить ставлення поляків до росіян на жодну мільйонну відсотка. Зворотний приклад також має місце.
А що ж тоді може пропаганда та пропагандисти?
Пропагандисти можуть активізувати, сколихнути, викликати до життя, пробудити, якщо завгодно, ті сплячі забобони та стереотипи, які вже раніше склалися у людей, і спрямувати їхню енергію в потрібному напрямку.
Але змінити ці забобони та стереотипи пропагандисти не в змозі. Наприклад, коли у 70 відсотків суспільства до середини третього року правління Порошенка склався твердий стереотип, що президент — корупціонер, то масована пропаганда, яку включив Петро Олексійович, не врятувала його від ганебної поразки, його "армавіра" не дала йому жодної частки додаткових відсотків.
Усі політики катастрофічно переоцінюють значення пропаганди, покладають неї невиправдані надії. Вони не розуміють, що на їхній рейтинг впливають лише їхні особисті вчинки, особиста поведінка, їхні дії чи бездіяльність. Точніше, вони розуміють, але кожен думає, що він особисто такий розумний і зможе обвести суспільство навколо пальця — пройти, як то кажуть, між крапельками дощу.
Отже, вдаючись до методу аналогії, можна сказати, що пропаганда відіграє в суспільстві ту саму роль, яку в організмі людини відіграють ферменти, які, як відомо, тисячу чи мільйони разів прискорюють біохімічні реакції. Так і є пропаганда. Вона прискорює реакцію людей на ту чи іншу політичну подію.