Аграрна блокада. Як Україна втратила свої експортні шанси і на кого тепер сподіватись
"Майже рік у нас був ресурс особливого ставлення, замішаного на захопленні героїзмом та порядку денному. Цей ресурс куплений дуже дорого — кров'ю людей. Майже рік ми цей героїчний ресурс експлуатували. Але як і будь-який ресурс, він вичерпний. І він вичерпаний". Думка
Ну, все. Великдень відсвяткували, тепер поговоримо про неприємні речі.
Прям скажемо, про п...ц речі поговоримо.
Знову ж таки, матом уже можна, а без нього на цю тему ніяк.
Як ви, напевно, знаєте, поки ми тут фарбували яйця, Польща (все одно братюні — ред.) запровадила офіційну заборону на імпорт практично нашої аграрної групи, а також заборонила її транзит.
Через 24 години таке саме рішення ухвалила й Угорщина.
Сьогодні Словаччина.
Болгарія знаходиться "в процесі вивчення питання", але ми здогадуємось.
Важливо розуміти, що ми зараз у плані доступу на європейський ринок перебуваємо в становищі ГІРШЕ, ніж було до ескалації 24 лютого.
Якщо раніше ми потрапляли лише під тарифні обмеження, то тепер кілька країн Євросоюзу в односторонньому порядку просто запровадили пряму заборону імпорту наших аграрних категорій.
Угода про Асоціацію?
Ні, не чули.
Окремо доставляє, що заборону херанули відразу після від'їзду нашої делегації з Польщі, що в перекладі з дипломатичного можна трактувати як "розмовляти нема з ким", але ми тут зібралися люди лояльні. Побажаємо успіхів у подальших починаннях.
Бан запроваджено до 30 червня — але це не означає, що 1.07 все поїде.
Це режим економічної тиші, щоб на початок нового сезону розробити нові правила експорту українського зерна. І вони, ці правила, нам дуже не сподобаються.
Зазначу, що доки Румунія не ввела заборону на транзит, і Констанца в доступі, це "голосом Масяні" ще не пипець, але шанс на те, що такий бан на місячишко буде введений, щоб дозволити розвантажити місцеві ринки зерна, не дорівнює нулю.
Якщо це станеться, то ціна в нас впаде, а світова, можливо, навіть зміцниться. У виграші будуть глобальні гравці, які спромоглися сформувати резерв українського зерна за межами України (а такі є) і тепер його реалізують із премією. Наші фермери займуться тим, що підрахують збитки і, можливо, подадуть на банкрутство.
Так що ж за х…ня така трапилася, нормально ж спілкувалися.
Перший крок до лікування — визнання своїх помилок.
Чи були підстави говорити про наплив українського продукту, який збували у Польщі замість чесного транзиту? Так.
Чи звинувачую я наш бізнес, який вважав за краще заробити не 5%, а умовні 10? Жодної секунди.
Але ж у нас є (точніше має бути) "розвідний", який балансує інтереси та враховує ризики, в ідеалі — на випередження. І ось тут у мене питання.
Глобальна причина європейського аграрного демаршу, на мою скромну думку, така.
Майже рік ми мали ресурс особливого ставлення (не плутати з "нам усі винні"), замішаного на захопленні героїзмом і порядку денному. Цей ресурс куплений дуже дорого — кров'ю людей у ті перші дні лютого-березня 2022 року, які не прийняли, здавалося б, зумовлений варіант розвитку подій і чинили опір.
До появи цього ресурсу Держава не має жодного стосунку — у цей час, як ми нещодавно з'ясували, вона формувала бронепоїзд для евакуації Кабміну.
Майже рік ми цей героїчний ресурс експлуатували.
Але, як і будь-який ресурс, він вичерпний.
І він вичерпаний.
А тут почалася бюрократична робота, ринок, неминучі компроміси, де кожен за себе, і настала черга Держави проявити себе.
Результат бачимо на табло.
Також ми бачимо офіційну реакцію на цей результат.
"Ми шкодуємо".
Ну слава богу, а ми боялися, що радієте.
Я щирий прихильник тези "критикуючи — пропонуй".
Тож зараз Анечка вам розповість, що треба робити.
Треба молитися.
Треба молитися, щоб старий Ердоган у травні виграв вибори.
Так, автократ, так, питання щодо дотримання прав меншин, але ця несимпатична людина — гарант нашого морського експорту.
Якщо він програє вибори, то шанси на перегляд зернової угоди зростають у рази. Або ви думали, чому сусіди так наполягали саме на 60 днях, які наші мужні страуси вперто трактують як 120. Але бізнес, який зазвичай розумніший за будь-якого чиновника, все вважав правильно — порти приймають зерно строго до 15 травня.
І якби наша влада хотіла принести реальну користь, вона б зараз у Стамбулі чи Кайсері роздавали листівки "Голосуй за Реджепа" та "З дитинства за Ердогана". В будь-якому разі більше користі.