Розділи
Матеріали

Азовський блеф. Три причини, чому Москва не зможе створити новий військово-морський округ

Росія заявила про намір створити Азовський військово-морський округ. Військовий оглядач Костянтин Машовець пояснює, чому ця ідея дивна та нереальна насправді.

Фото: Мiноборони РФ | У надрах російського Міноборони визрів малореалістичний план

Нещодавно у мережі почала циркулювати так звана "доповідь начальника головного організацйно-мобілізаційного управління ГШ ВС РФ генерал-полковника Євгена Бурдинського", яка, як птах Фенікс, то з’являлась на сайті МО РФ, то потім зникала з нього, то знову з’являлася і знову зникала. Словом, зрештою вона таки стала надбанням "зацікавленої громадськості".

Я зараз не буду зупинятися на змісті цього "документа" і пасажах на кшталт того, що "у зриві мобілізаційних заходів у РФ винна блогер-спільнота" тощо.

Нічого принципово нового, окрім певної інформації щодо особливостей функціонування загальноросійського електронного реєстру військовозобов’язаних, генерал Бурдинський (якщо, звісно, це справді він) не повідомив. Але був там один момент, який мене трохи потішив. Стосувався він переліку намірів російського військово-політичного керівництва сформувати й розгорнути у складі свого війська цілу низку нових, на ДОДАТОК до вже наявних, організаційно-штатних структур, зокрема, нових військових округів, армій, дивізій тощо. І дійсно, розмах та політ фантазії російського керівництва у цьому сенсі вражає. Залишилась справа за малим — знайти для всього цього "м’яса" достатньо "заліза" та "погоничів".

Але серед усіх цих "задекларованих" орд була одна структура, яка, як на мене, порівняно з іншими "уявно-віртуальними арміями та дивізіями" має найбільші шанси, таки з’явитися на світ у реальності. Так, ви правильно вгадали. Йдеться про "Азовський військово-морський район".

З огляду на той факт, що російське керівництво вважає Азовське море вже "внутрішнім російським морем", давайте спробуємо зрозуміти — що, як, навіщо і в якій, приблизно, кількості вони туди можуть запхати найближчим часом. Тим паче, що у світлі "функціонування сухопутного коридору" між Кримом та Донбасом це набуває вагомого АКТУАЛЬНОГО значення для РФ.

Отже, перш ніж ми перейдемо до розгляду конкретних сил та засобів, їхніх обсягів та чисельності, варто, мабуть, зробити низку важливих зауважень загального характеру щодо створення та розгортання цього "військово-морського району".

Інфраструктура в азовських портах навряд чи підійде для створення військово-морського округу

Зауваження перше

Очевидно, що росіяни почнуть із системи базування сил флоту та належних йому засобів. Сам по собі процес створення та облаштування будь-якого пункту базування (ПБ) на прибережних територіях не є надскладним завданням, тим паче, якщо ви ВЖЕ маєте купу портів та навіть окремих причальних пунктів у цій акваторії. Але, коли мова заходить про СИСТЕМУ, саме у сенсі оперативної доцільності, то виникає ціла купа "супутніх" питань:

  • які саме сили та засоби тут взагалі слід розгортати (тобто спочатку треба визначитись із кількістю та структурою), саме з точки зору військової доцільності, які вони виконуватимуть завдання, як ними керуватимуть і як вони будуть взаємодіяти з рештою ваших сил та засобів, розгорнутих на цьому операційному напрямку?
  • які існують чинники, що можуть відчутно вплинути на систему базування (починаючи з гідрологічних показників, закінчуючи розміром зон "куди дістають" конкретні засоби ураження, які є у противника)?
  • і який алгоритм (порядок, у сенсі — послідовність) розгортання сил та засобів цього "району" слід обрати з огляду на два попередні запитання?

Без знаходження конкретних, практичних відповідей на ці запитання, росіянам взагалі не варто щось там військово-морське "розгортати" на Азові.

Зауваження друге

Чи враховує російське військово-політичне керівництво, яке й ухвалює такого роду рішення, такі чинники, як вплив появи цього "району" на загальну стратегічну та оперативно-стратегічну ситуацію? І навпаки, чи здатне воно якось оцінити ГІПОТЕТИЧНУ зміну цієї ситуації на процес розгортання та діяльність самого цього "району", якщо вона почне змінюватись зовсім не в кращий для росіян бік?

Наприклад, чи врахувало російське керівництво і російське командування відповідно можливість того, що контроль над певною частиною узбережжя Азова буде, внаслідок цієї самої "зміни оперативно-стратегічної ситуацї", втрачено? Чи уявляє воно собі таку ситуацію, коли натаскавши в азовські порти купу своїх шаланд, набудувавши аеродромів та баз, воно постане перед жорсткою реальністю, коли українські війська, вийшовши на узбережжя десь між Кирилівкою та Маріуполем, почнуть планомірно та інтенсивно всю цю "красу", грубо кажучи, "бавовнити" без вихідних та свят?

І третє зауваження

Треба бути ну дуже самовпевненим щодо своїх РЕАЛЬНИХ можливостей утримувати на Азові відповідні сили і засоби, особливо у тому сенсі, що їх звідкись треба взяти. Бо мені здається, що метод "просто і сердито", на кшталт "переобладнання" декількох БЧС-ів на "військовий корабель" та переведення декількох причалів у порту Темрюка "під військову юрисдикцію", проблему кардинально не вирішить. Тобто, потрібно будувати нові кораблі (причому, з урахуванням особливостей саме азовської акваторії), потрібно розгортати ДОДАТКОВІ системи управління силами флоту, контролю акваторії, створювати нову систему логістики та забезпечення тощо. Чи потягне усе це наш противник? Питання — риторичне.

Джерело