Санкційний фронт: як триває дипломатична війна за нові економічні обмеження Росії

Міжнародна санкційна політика щодо Росії має рухатися до режиму спеціального торгового режиму, щоб блокувати торгівлю країни-агресора і мінімізувати її доступ до ринків і технологій. Поки що ж нові санкції – це закриття "протічок" у вже діючих механізмах.

У день, коли російські війська підірвали Каховську ГЕС, українців (і не тільки!) обурив твіт ООН. Там пропонували відсвяткувати… день російської мови. Зі свого боку, Україна потролила цю пропозицію, але ми так і не дочекалися конструктивної реакції ООН на жахливу рукотворну трагедію. Це тільки зайвий раз засвідчило російський вплив на міжнародні організації. І хоча часом опускаються руки, мусимо працювати над цією проблемою і лобіювати посилення санкцій проти країни-терориста.

На сьогодні Росія – рекордсмен по накладеним на країну санкціям. Вони охоплюють майже всі сфери діяльності РФ. Основне їх завдання – зробити так, щоб країна-терорист не могла продовжувати війну проти України.

І за більш як рік є очевидні результати: санкції працюють. Хоча росіяни зараз майже щодня обстрілюють Україну ракетами, дірка в державному бюджеті уже не дозволяє вести активні бойові дії, як це було рік тому. З країни-терориста витікають не тільки фінансові потоки, рештки іноземного бізнесу, навіть якщо тому при виїзді і ставлять палиці в колеса, а також – населення, або, як кажуть у наукових колах – соціальний капітал.

Це свідчить тільки про одне: санкції треба і далі посилювати. Знаходити нових союзників, переконувати світову спільноту в нагальній необхідності поглиблювати антиросійські обмеження.

Міжнародні організації грають важливу роль у санкційній політиці.

Наприклад, країни, які формально не підтримали санкції ЄС, можуть підтримати антиросійські санкції Ради безпеки ООН, якщо санкційна коаліція складає не тільки країни Великої Сімки, але й інші, так званий формат G7 плюс Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія і Норвегія. Тому для нас важливо постійно розширювати санкційну коаліцію.

Чим більше країн у ній, тим менше буде в окупантів шляхів обходити ці санкції. Бо, на жаль, неможливо "раз і назавжди" встановити обмеження й осторонь спостерігати, як вони роблять свою справу. Санкції – це постійний процес, гра на виснаження і боротьба зі спротивом.

Наш північний сусід навчився обходити санкційні обмеження в галузі нафтоторгівлі? Тоді слід лобіювати заборони страхування вантажів тими танкерами, які вимикають передавачі та GPS у російських територіальних водах.

Росія, відчуваючи гострий брак валюти, намагається всіляко її залучити через платежі бізнесу в іноземних юрисдикціях? Закривати для них ці шляхи через заборону працювати платіжним системам з російським бізнесом.

Кожна нова хвиля санкцій має закривати дірки в цьому складному механізмі. І щоб це зробити, потрібен консенсус на вищому міждержавному рівні.

Наприклад, обмін інформацією з країнами-союзниками дозволяє дізнатися про те, як країна-терорист обходить обмеження, і встановлювати нові перешкоди для цього.

На санкційний процес треба дивитися у широкому контексті. Наприклад, вивчати наративи, які Росія використовує для тиску на світ, щоб зняти санкції.

Зараз Росія під час блокування експорту українського зерна активно і безжально використає наратив про загрозу голоду, зокрема, в країнах третього світу, щоб змусити переглянути санкції по відношенню до себе.

Мовляв, розблокуйте активи Россєльхозбанка, бо це нібито потрібно для розрахунків за продовольство іншими країнами. Але ж будь-який банк може приймати ці платежі! Працюємо над тим, щоб не дозволити росіянам отримувати валюту через цей банк і не допустити захід валюти до країни-агресора таким чином.

Через ворожі наративи і сильний проросійський вплив у різних куточках світу Україна відчуває шалений тиск, але ми не поступимось. Знову і знову нагадуємо міжнародній спільноті: саме РФ створила напругу на ринках продовольства блокуванням українського експорту.

Найбільший виклик в боротьбі за більш потужні, більш ефективні антиросійські санкції – це знайти баланс з національними інтересами країн-партнерів.

У перспективі все-таки маємо рухатися в бік встановлення для Росії спеціального торгового режиму, який сильно обмежив би доступ держави-терориста до ринків. Це поступово призвело б до повної деградації ВПК.

Хоча війна триває ось уже понад рік, і кожного дня проливається кров українців, важливо нам самим не піддаватися на ворожі наративи. Основний із таких на озброєнні у країни-терориста в дипломатичних баталіях – що нібито санкції не працюють, від них буцім страждає тільки європейська економіка. Але це не так. Поступово, крок за кроком санкції гасять економічний потенціал Москви.

Це довго, марудно, потрібно постійно бути на сторожі ефективності санкцій. Але вони працюють. І доки українська дипломатія раз по раз доводить це на вищому рівні, нам самим потрібно тримати голову в холоді і не піддаватися на ці ворожі махінації.