"Альфа" – це не "Приват". Чим загрожує Україні націоналізація чергового великого банку
Президент України пiдписав указ, в якому пояснюється механізм націоналізації Альфа-банку. Економіст Євген Дубогриз пояснює нюанси цього процесу та аналізує ризики
Президент все ж таки підписав Закон із гарною назвою "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану"*. В просторіччі — "закон про націоналізацію Альфи".
Не бачу, якщо чесно, як тепер Альфі, як то кажуть, "відпетляти".
Цікаво буде на цю тему почитати ділову й неділову пресу наступного тижня, заодно подивитися, хто буде писати про "ризки збільшення частки державних банків", "права приватних акціонерів", "мародерство та отжим", "ні далі купіть чесним приватним покупцям", "держава спаплюжить ще один банк" і тому подібне, треба попкорна купити. Із гарного — може будуть вже банківсько-економічні срачі хоч якийсь тиждень.
В Лондоні ще наступного тижня конференція із відновлення, і цікаво, хто там буде оті всі речі розповідати, про які вище написав. Сподіваюся, стане глузду таке не казати.
Потреб в капіталі, принаймні, на базі тієї звітності, що банк подає в НБУ, поки що не вимальовується, тобто, грошей з бюджету прям зараз не буде потрібно. Та й не було б, бо банк націоналізуватимуть за іншою процедурою, ніж Приват, тобто не потрібно одномоментно показувати адекватність капіталу на рівні мінімальних вимог. За порушення нормативів — якщо, як у випадку із Приватом, за "ніч з п'ятниці на понеділок" кудись різко подінуться гроші — Нацбанк зараз не застосовує заходів впливу, себто не карає.
Господині на замітку, між іншим: дійсно важливі речі — закони, постанови, розпорядження і тд зазвичай мають ось такі довгі та розпливчасті назви, й навпаки, нормативка із приставками а-ля "антикорупційне", "приривне", "надихаюче", "космічне" це 99.(9)% гарантія, що там нічого важливого.