Підвищення цін на воду: чому це не справа уряду та президента
Президент та Премʼєр даремно виступили проти рішення пiдвищення тарифiв на воду зі звинуваченнями у непрофесійності, вважає експерт з енергоефективності Святослав Павлюк. Це не має економічного обґрунтування та погано виглядає в очах Заходу.
Купа емоцій щодо рішення НКРЕКП про підвищення тарифів на воду та водовідведення.
Президент та Премʼєр виступили проти цього рішення зі звинуваченнями у непрофесійності. "Ганебне рішення. Непрофесійне. Не погоджене з урядом. Ми не можемо і не будемо сприймати спокійно такі рішення. Уряду доручено представити рішення у відповідь".
З огляду на саме такі позиції найвищих посадовців, хочу сказати, що:
- Саме НКРЕКП має виключні повноваження встановлювати тарифи і ці повноваження визначені Законом.
- Тариф на воду є традиційно збитковим у більшості міст, міські бюджети дотують свої водоканали на колосальні суми, це їх спустошує і не дає можливості вкладати гроші в модернізацію.
- Встановлення тарифу НКРEКП не означає, що Комісія це робить з власної ініціативи. До неї звертаються водоканали з проханням затвердити їх розрахунок, що виходить з наявних цін на енергію, реагенти, зарплати, тощо. Це тариф не заробляння грошей, а покриття витрат на очистку та доставку води. Ні міські, ні державний бюджети не заробляють на продажі води споживачам, хоча мали б.
- Безкоштовних бутербродів не буває, за них завжди хтось платить. Всяка благодійна організація має отримувати гроші на свою благодійність, інакше вона не зможе купити хліба на бутерброди.
- Якщо водоканали просять підвищити тариф, щоб компенсувати ріст електроенергії, реагентів, логістики і зарплат – то єдиним способом не підвищувати його для споживачів – дати їм грошей з бюджету. Бюджет сам у скруті і нічого такого не пропонує. Зобовʼязати енергокомпанії постачати безкоштовну електроенергію країна теж не в змозі – загальна заборгованість на ринку електроенергії вже вимірюється сотнею мільярдів гривень. Якщо не почати платити реально гроші за реальні послуги, обвалиться весь ланцюжок паливо-енергія-послуги. Поки що всі втручання уряду в формування цін на газ, тепло, воду, електроенергію закінчуються формуванням гігантської заборгованості, за яку рано чи пізно змушений буде заплатити національний бюджет – за рахунок інших витрат.
- Незалежність регулятора (НКРЕКП) є однією з дуже важливих вимог ЄС до України, і цю вимогу ми саботуємо як можемо. В ситуації, коли гроші західних партнерів утримують економіку України на плаву, ігнорувати таку вимогу – злочинно. На практиці це означає, що Захід доплачує за кожен куб води, газу та за тепло, і їм це складно пояснювати своїм громадянам. Очевидно, що нічим добрим це закінчитися не може, а вимога Президента до Уряду втрутитися в рішення регулятора – дуже поганий сигнал для всіх. Я не схильний вважати, що Президент має розбиратися у всіх процедурах всіх установ, для того в нього є штат радників. Радник, який йому підсунув таке трактування ситуації – робить для країни зло.
- Так, є міста і водоканали, де гроші тирять або безгосподарно марнують, але для того є інші структури, які мають точково займатися тими, хто втратив відчуття реальності.
При піднятті цін на бензин і тарифу на електроенергію для побутових споживачів і Уряд і Офіс Президента мовчали. Чому вони так оживилися в ситуації з водою?