Дронів потрібні не тисячі, а сотні тисяч. Чому Міноборони України нічим хвалитися безпілотниками
Міністерство оборони України похвалилося виробництвом тисяч дронів. Це обурило волонтерку та доброволицю Марію Берлінську, яка зазначає, що для нормальної роботи фронту ЗСУ потрібно набагато більше — сотні тисяч безпілотників…
Знаєте що таке крайній цинізм?
Це коли виходить новина на УП: "Міністерство Оборони похвалилось виробництвом дронів".
Той момент, коли краще тихо розчинятись під плінтусом, ніж чимось "хвалитись".
Коли до свого народу ставляться як до ідіотів:
"Міністерство додало, що в рамках його закупівель Збройним Силам України поставлено тисячі БпЛА і дронів."
Ну бо хто ж там буде розбиратись?
Тисячі звучить серйозно!
Ок, ви таки доб'єтесь, що я напишу розгорнутий, детальний матеріал, як МінОборони просрало цю галузь. Причому всі попередні команди МО теж.
А поки ось вам дуже коротке пояснення на п'ять пунктів про цю новину.
Просто тому, що не люблю, коли мій народ тримають за ідіотів. Тим паче зараз.
- В день на фронті може бути втрачена добра сотня розвідувальних дронів. І навіть більше. Будь яких — від Мавіків до Байрактарів. Тому що така інтенсивність війни.
- Отже, включивши просту арифметику, бачимо, що тисячі — це те, що втрачається за місяць. І це лише розвідувальних апаратів.
- Якщо ми говоримо про ударні — їх потрібні сотні тисяч. Адже фактично це високоточні снаряди, які дають ефект, коли немає снарядів артилерії. А ще краще коли працюють одночасно. Про снарядний голод на фронті, думаю, всі знають. Чому це важливо? Можна довго випрошувати і привезти з різних країн сотні гармат, танків, бмп, пікапів на мільярди доларів. А потім дрон умовно за кілька тисяч доларів — в секунду спалює танк чи бмп за кілька мільйонів. Дрони — це game changer цієї війни. Мати важке озброєння звісно необхідно. Але виграє той, в кого, крім цього, будуть технології.
- Орієнтовно з жовтня 2021 року вся західна преса била в дзвони: "Путін збирається напасти на Україну". Тобто навіть кухарі і двірники по всьому світу були поінформовані. Вже не кажучи про Міністрів оборони. Маючи запас часу орієнтовно в п'ять місяців, наше МО законтрактувало буквально кілька десятків комплексів. Навіть не сотень. Відсутність ситуаційної обізнаності, відсутність технологій перекривали і перекривають людьми. Така бездіяльність коштувала нам дуже дорого в людях, просто повірте.
- Навіть зараз, за півтора року повномаштабки, в МО не зробили висновки. За цей час можна було зібрати виробничі бізнеси, інженерів, військових — озвучити чіткі потреби, почути що потрібно щоб запустити масштабні виробничі процеси. Допомогти зі всім циклом — від завезення комплектуючих до запуску в серійне виробництво. І тоді ми б отримували сотню тисяч різних дронів для фронту. За місяці. Бо це розхідний матеріал. А не кілька десятків тисяч на рік. Та й то в основному за волонтерські кошти китайських цивільних дронів.
І при цьому вони "хваляться успіхами". Ну бо хто в тих дронах розбирається. Тисячі звучить солідно.
І ще я чомусь впевнена, що такі "оптимістичні, радісні" новини ставлять на стіл президенту щодня.
Тай ця спроба "похвалитись" спрямована в першу чергу на одного читача.
Причина таких новин одна — в Міністерстві оборони відсутнє компетентне, відповідальне лідерство в сфері військових технологій.