Безпека та життєстійкість. 9 принципів, за якими відбудовуватимуть міста України після війни

9 принципів побудови сучасного міста.

Місяць тому я спитав читачів про те, що би ви хотіли мати в сучасному українському місті, відбудованому після війни в концепції 3B — "build back better" (відбудувати краще, ніж було до цього, а не просто відновити то, як було до 24 лютого).

З того часу я прочитав / продивився понад 15 книжок про урбанізм сучасних міст (окремо зроблю пост про книжки) і сформулював з ідей цих книжок 9 ключових принципів сучасного міста, які для мене (економіста, а не урбаніста) вписуються в цю концепцію 3B. Внизу ці принципи:

1. Безпека та життєстійкість (Secure and Resilient): гарантування безпеки та стійкості міста має першорядне значення в умовах воєнного стану. Після війни та нашої перемоги безпекові ризики, на жаль, особливо нікуди не підуть. Тому безпечне місто повинно бути готовим ефективно реагувати на широкий спектр викликів, включаючи війну, загрози безпеці, стихійні лиха (кліматичні зміни теж збільшуються). Це вимагає комплексних планів захисту міста, реагування на надзвичайні ситуації, регулярного обслуговування інфраструктури та проактивних програм готовності громади. Розвиваючи співпрацю між державними установами, військовими службами, службами швидкого реагування та громадськими організаціями, місто може побудувати надійну мережу, яка може швидко гуртуватися під час небезпеки та швидко вирішувати кризи.

2. Орієнтація на людину (Human-Centric): проєктування міст навколо благополуччя та сприяння щастю їхніх мешканців має важливе значення для створення просторів, де люди можуть цілісно процвітати. Пріоритет щастя в міському плануванні веде до більш здорових, більш залучених мешканців і сприяє ефективній життєдіяльності та успіху міста. Місто, орієнтоване на людину, надає пріоритет громадському здоров’ю, та повинно мати можливість пропонувати доступні медичні послуги та середовище для психічного благополуччя. Місто повинно цінувати освіту та безперервне навчання для будь-якого віку містян, надаючи можливості для розвитку навичок та економічного зростання. Місто, яке зосереджується на фізичних, розумових і соціальних потребах своїх жителів, виховує динамічну, пов’язану та стійку спільноту. При проєктуванні зручних для прогулянок вулиць, зелених насаджень і жвавих громадських зон в таких містах треба мати на увазі важливість сприяння соціальним зв’язкам, приналежності громаді та спільноті.

3. Економічна самодостатність (Economically Self-Sufficient): економічна різноманітність і самодостатність є фундаментальними факторами довгострокового процвітання міста. Нам потрібен бізнес і підприємці в місті – великі, середні та малі, місцеві, мультинаціональні, у сфері виробництва та послуг. Місто, яке сприяє економічному зростанню через місцевий бізнес, промисловість та інновації, зменшує залежність від зовнішніх факторів, включаючи від державного бюджету, а також стає більш стійким до зовнішніх викликів. Заохочення економічних моделей співпраці, таких як індустріальні технологічні парки, спільні платформи та співпраці та коворкінги, підвищує ефективність використання ресурсів і зв’язки між громадами в містах. Культивуючи різноманітний економічний ландшафт, такі міста можуть витримувати економічні хвилі та надавати своїм жителям широкі можливості для роботи, заробітку та благополуччя.

4. Сталість і зелена економіка (Sustainable and Green): запровадження принципів сталого розвитку та інтеграція зеленої інфраструктури є життєво важливими для майбутнього міста в сучасному світі. Сталі практики допомагають мінімізувати вплив на навколишнє середовище та зберегти ресурси міста. Зелене місто має надавати пріоритет відновлюваним джерелам енергії, ефективним системам переробки/утилізації відходів і захисту природного середовища існування. Розвиваючи зелені зони та парки, міське сільське господарство (місцеві сади) та ефективні варіанти транспортування, місто може покращити якість повітря, зменшити викиди вуглецю та створити більш здорове міське середовище як для жителів, так і для природи. Якщо сучасне місто не орієнтоване на зелену економіку, воно не зможе бути профінансовано в середньостроковій перспективі.

5. Інноваційність та смарт (Innovative and Smart): інноваційне та розумне місто має використовувати найсучасніші технологічні досягнення для покращення міського життя. Інтелектуальна інфраструктура, така як інтелектуальні електромережі та ефективні транспортні мережі, має сприяти створенню більш адаптивного міського середовища. Застосовуючи прийняття рішень на основі даних і цифрові рішення, місто може не тільки оптимізувати свої послуги та ресурси, забезпечивши прозорість управління, а й також покращити безпеку для своїх громадян (дивись перший принцип). Однак етичні питання, кіберзахист/захист прав мешканців та конфіденційності також повинні враховуватися при розвитку та інтеграції технологій в місцеве планування.

6. Інклюзивність і мобільність (Inclusive and Mobile): сприяння інклюзивності та мобільності має гарантувати, що місто буде доступним і зручним для всіх жителів. Після війни та повернення наших героїв додому це надзвичайно важливо для України. Сучасна урбаністична теорія стверджує, що проєктування районів зі змішаним землекористуванням (житлові, комерційні та рекреаційні території) має покращувати та заохочувати зручність для прогулянок пішки і зменшувати потребу в тривалих поїздках на транспорті. Пріоритет доступності та мобільності завдяки громадському транспорту, зручним для пішохідних вулиць і універсально спроєктованим просторам гарантує, що люди будь-якого віку зможуть легко пересуватися містом. Справедливий розподіл інфраструктури, ресурсів і послуг між районами повинні зменшувати диспропорції та нерівність, сприяючи соціальній згуртованості (social cohesion), яка також потрібна післявоєнній Україні.

7. Дотримання європейської концепції Bauhaus (Following the European Bauhaus Concept): європейська концепція Bauhaus наголошує на цілісних принципах дизайну та планування окремих будівель та цілого міста, які віддають пріоритет стійкості, естетиці та культурній інтеграції. Такий підхід заохочує до створення гармонійного міського середовища, яке органічно поєднує в собі природу, культуру та технології. Свідомо та професійно враховуючи принципи форми та функції, місто може культивувати та розвивати свою власну особливу ідентичність (проти ідеї Черемушек в радянському плануванні), забезпечивши при цьому добробут своїх мешканців та баланс для навколишнього середовища.

8. Культурна активність (Culturally Vibrant): плекання культурного розмаїття збагачує соціальну структуру та тканину міста. Україна досить різноманітна країна, а війна принесла масову вимушену внутрішню міграцію наших громадян. Таким чином, після війни наші міста мають бути спроможними цінувати та шанувати традиції, мови та мистецьке самовираження своїх мешканців, навіть, якщо вони не жили в цих містах до війни. Це дозволить не тільки посилювати соціальну згуртованість, але й збільшувати внутрішній туризм та економічні можливості міст. Підтримуючи культурні заходи, фестивалі та креативні простори, місто може створити середовище, в якому жителі з різним походженням будуть почуватися цінними та пов’язаними.

9. Управління громадянами міста (Socially Empowered by Citizens): прозорість, підзвітність та залучення громадськості для управління є одним з ключових факторів розвитку успішного міста. Розширення можливостей громадян для активної участі в міському плануванні, прийнятті рішень в питаннях розвитку громади сприяє розвитку почуття власності та гордості. Коли жителі мають право голосу у формуванні політики, результативні ініціативи є більш ефективними та відображають потреби та прагнення людей. Сприяючи залученню громадян, місто створює міцну основу для спільного та інклюзивного майбутнього.

Зрозуміло, що ці принципи мають адаптуватися до місцевих умов і також реагувати на мінливі потреби суспільства. Але при розробці післявоєнних місцевих стратегій нам все ж таки треба поєднувати гнучкість з теоретичними підходами, які вже розроблені в інших країнах. А для цього треба їх вивчати, читати та аналізувати.

Джерело