Звільнити атом. Чи зможуть Україна та Захід позбавитися від уранового ярма Росатому

Як і вуглеводні, ядерно паливо для АЕС, вже давно перетворилось для Москви на інструмент економічного впливу та примусу. По-перше, АЕС, що будуються напряму або у партнерстві з Росатомом, передбачаються довгострокові контракти на закупівлі російського ядерного палива. У ЄС енергоблоки "російського дизайну" працюють у Словаччині, Чехії, Угорщині, Фінляндії, Болгарії (загалом 18 реакторів). По-друге, Росія (Росатом) займає провідне або домінантне положення на всіх стадіях виробництва "уранового циклу": поставки урану (14% від глобального обсягу, більше половини з них забезпечують шахти в Казахстані), конверсії урану (27%), збагачення урану (39%), виробництва ядерного палива — ТВЕЛів (20%).

За даними центру ім. Разумкова, близько 250 Гвт електричної енергії, що виробляється західними країнами, в той чи інший спосіб залежить від технологій, збагачення урану чи поставок ТВЕЛів від Росатому.

Надмірна залежність від російського ядерного циклу — це зокрема ціна політичної необачності країн, які продовжували нарощувати співробітництво з Росатомом після 2014 року, анексії Росією АРК і частини Донбасу. Ця залежність, на відміну від поставок вуглеводнів (нафти і газу), не може бути подолана швидко, оскільки потребує довгострокових інвестицій і будівництва нових потужностей із конверсії, збагачення урану та виробництва ядерного палива.

Як результат, попри стратегічні рішення про згортання співробітництва з Росією після повномасштабного вторгнення в Україну, частка Росатому в поставках збагаченого урану в США все ще оцінується у 25%, в ЄС — 30%.

Значне історичне проникнення Росатому на ринки країн G-7, на жаль, є відповіддю, чому західні країни не запровадили санкції проти компанії, яка за вказівками російської влади займається відвертим ядерним тероризмом на найбільшій атомній станції в Європі — Запорізькій АЕС, наражаючи на небезпеку усю континентальну Європу.

Геополітичні ризики, що витікають із прямого чи непрямого впливу Росії на ринок ядерного палива, останнім часом також збільшились. Військовий переворот у Нігері, що забезпечує 5% видобутку уранової руди у світі, і був одним з головних її постачальників для Франції, підписання на початку серпня договору між південноафриканською Necsaта Росатомом щодо співробітництва у виробництві ядерного палива — лише останні декілька подій, що свідчать про загострення протистояння на цьому ринку. Росія продовжує активно нарощувати "уранові тенети" (довгострокові ланцюги поставок) за рахунок країн, що розвиваються (Індія, Єгипет, Бангладеш, Туреччина, Китай).

Тим не менш, активна робота над подоланням російського уранового ярма у західних країнах суттєво прискорилась.Bloomberg опублікував цікаву статтю, як США, Канада, ЄС та інші союзники, будуючи і посилюючи північно-американські та трансатлантичні альянси, працюють над зменшенням залежності від російського збагаченого урану та ядерного палива для АЕС. Зокрема, британо-німецько-нідерландський консорціум Urenco, який займає 30% або другу найбільшу частку у світі (після Росатому) за обсягами на ринку збагачення урану, наразі реалізує масштабні проекти щодо збільшення виробництва у США та країнах ЄС.

Загальний обсяг нових інвестицій у видобуток, конверсію, збагачення урану та виробництво ядерного палива з боку західних країн оцінюється в 20 млрд. дол. Передбачається, що це дозволить подолати залежність від російського збагаченого урану до 2027 року. По мірі прогресу на цьому шляху, "ядерні" санкції проти Росії і Росатому, спочатку ймовірно непрямі і вторинні, будуть посилюватись.

Рано чи пізно Україна також пройде свій шлях подолання залежності від Росатому. Наразі ж головне завдання у цій сфері – це вигнання російських терористів із ЗАЕС і її повернення в українську енергетичну систему.