Настав час відмовитися від Донбасу. Чому регіон слід відв'язати від міфу та назвати по-новому
Те, що ми звикли сприймати як Донбас — ідеологічна конструкція імперського та радянського минулого, вважає журналіст Сергій Стуканов. Він закликає відмовитися від цієї назви, а заразом і змінити дату Дня Донецька, відв'язавши її від Дня шахтаря.
День Донецька традиційно святкується в День шахтаря й припадає на останню неділю серпня. Можливо, скажу зараз речі, які не підтримає дехто із донеччан, але розпочати дискусію треба.
Я припускаю, що після деокупації День Донецька має бути відв'язаний від Дня шахтаря й перенесений на інший день. Найімовірніше, що Днем Донецька буде логічно призначити дату звільнення міста від російських загарбників.
Річ у тім, що сьогодні Донецьк є заручником міфу Донбасу. Донецьк — і, ширше кажучи, вся Донеччина — розчиняються в міфі Донбасу. І я вбачаю у цьому велику проблему.
Донбас — це міф. Міф, сформований Російською імперією (а потім СРСР) задля нещадного економічного визиску з регіону. "Всесоюзна кочегарка" мала живити вугіллям і сталлю потреби імперії. Ідеологічною надбудовою, яка обґрунтовувала роль Донбасу, став добре відомий ряд красивих символів, як-от "шахтарська праця", "трудовий подвиг", "стахановський рух" і "соціалістичне змагання". Все це перетворювало край на полігон для соціального експерименту із формування "советского человека".
Я переконаний, що після деокупації Донецька й Донеччини край над Дінцем має бути переосмислений. Радянська спадщина краю, посилена окупацією, — це є важкий тягар, але не вирок.
Тягнути із собою в майбутнє "Донбас" ми не маємо жодного права. Оцю всю стилістику про "возможность доказана делом" (ага, особливо в 2014 році), "Донбас порожняк не гонит" треба буде лишити в музеях і в монографіях, присвячених колоніальним студіям.
Почасти цьому переосмисленню вже сприяє руїна й деіндустріалізація, що відбулась в регіоні зусиллям місцевих "еліт", окупації та війни. Авжеж, Донеччина досі лишається краєм, що має поклади корисних копалин, тому й надалі він збереже промисловість як певний сегмент господарства.
Втім, коли йдеться про ідентичність, то не шахтарі й металурги мають її формувати в майбутньому цього краю. Зрештою, треба згадати, що індустріальна доба — це якихось 150 років в історії регіону. Край існував перед тим як частина козацького світу. Край існуватиме й далі, ввійшовши в інформаційну (постіндустріальну) епоху.
Тож українське відродження краю після його деокупації має принести цілком нові сенси. Край над Дінцем або Донеччина — ось два потужні й місткі концепти, які потрібно заповнити українськими сенсами й символізмом. Край, де сходить українське Сонце. Фортеця, яка боронить країну від орд. Край, що пережив катастрофу, але відродиться — як невід'ємна частина України.