Батьківщина-мати – совок чи гордість? Як українцям переглянути ставлення до статуї в Києві

Загуглив "the most famous statues" та "the most prominent statues" of the world.

Гугл пропонує численні рейтинги топ 5, топ 10 чи топ 12 найвідоміших та найвидатніших статуй/скульптур, створених людством. Не скажу, що ті рейтинги є об'єктивними й відбивають реальну мистецьку чи будь-яку іншу цінність скульптур (переважно їх створюють туристичні таблоїди). А проте — це частина реальності для споживачів інформації, й якщо пересічний шукач гуглитиме за тим само запитом, то отримає те, що отримає. Тож…

Перші місця прогнозовано посідає то Статуя Свободи зі США, то голови з острова Пасхи, то Сфінкс із Гізи… Дуже прикметно, що в чільній трійці-п'ятірці майже кожного рейтингу можна знайти… копенгагенську Русалочку, яка нерідко випереджає і Аполлона, й Венеру.

Але що важливо (й чому, власне кажучи, я це гуглив). У жодному з рейтингів — я переглянув приблизно дюжину з тих, котрі найпершими видав Гугл, — немає нашої Батьківщини-Матері. Зрештою, як і якої-будь іншої статуї з України.

Натомість волгоградська Родіна-Мать є присутня у кожному другому топі (як єдина, що представляє Росію).

Висновків з цього насправді можна зробити з десяток (і то — на позір протилежних). Що б я зазначив?

Перше. Ми недостатньо представлені у культурному сенсі на рівні масової культури у світі. Бо якщо не в топ 5, то в топ 10 чи в топ 12 — принаймні в деяких таких рейтингах — ми б мали бути. Й слід збагнути, що це — не стільки питання наявності чи ненаявності гідних витворів, скільки питання їх просування та позиціонування. Питання бренду. Даруйте, але скульптура Русалочки є аж такою відомою й популярною тільки завдячуючи казкам і мультфільмам, тобто контексту. Зовнішнє щодо скульптури додає цінності й самій скульптурі, а не навпаки.

Друге. Росія — присутня. Однак — знову вернімося до попереднього пункту: я не вважаю, що волгоградська Родіна-Мать є аж такою прикметною й видатною сама собою. Ні, є підстави вважати, що й її присутність у топах — це результат політичного (в тому числі й культурного та ідеологічного) впливу Росії, котра, безумовно, потужно себе просуває в культурному і туристичному сенсах. Правдоподібно, що для укладачів таких рейтингів — це свого роду данина поваги (а можливо й прямо профінансоване російськими грішми завдання) — обов'язково включати до рейтингу найвидатнішого будь-чого серед іншого й "велику російську культуру".

Й третє. Власне, про київську Батьківщину-Мати. Чи вона чимось гірша за волгоградську із об'єктивної точки зору? Я не є фахівцем-мистецтвознавцем, але схиляюсь до думки, що справа-таки у просуванні. Зрештою, Батьківщина-Мати є найвищою монументальною скульптурою в Європі, що вже само собою є доволі цікаво. Та якщо Росія свою мать, ясна річ, усіляко промотувала та просувала, то ми своєї десятиріччями радше соромилися й стидались — звісно ж, небезпідставно ("баба з мечем", "символ совка", "символ московського панування" тощо тощо).

Але тепер, в наші дні, ми поволі підходимо до цікавого та неординарного вибору — й палкі дискусії у соціальних мережах з приводу (не)можливості переосмислення статуї правлять нам за той спір, у якому (можливо) народиться істина.

Отже, 1) переосмислити витвір, побачивши в ньому (або створивши для нього) нові українські сенси та змісти — й розпочати активно його просувати. Так, аби зрештою 102-метрова скульптура на київських пагорбах стала з'являтися у переліку "the most prominent statues", яскраво виблискуючи нашим Тризубом.

Або 2) дійти розуміння, що суто формальною зміною форми не можна змінити (осоружну й противну українській ідеї) сутність — й далі наполягати на її демонтажі.

З цікавістю спостерігатиму за дискусією й (принаймні поки що) не втручатимусь.

Джерело

Важливо

Батьківщина-мати та новий герб. Чи потрібно зараз інвестувати мільйони на зміну символіки на пам'ятнику в Києві