Ердоган як зв'язковий Заходу. Чому США та ЄС використовують турецького президента для контактів із Путіним
Багато хто говорить про зустріч Ердогана і Путіна в Сочі як про провал — але це не так, запевняє експерт-міжнародник Ілія Куса. Насправді, як і планувалося, турецький президент спрацював як посередник Заходу, який інакше не може контактувати з Кремлем
Щодо зустрічі Ердогана і Путіна в Сочі.
По-перше, жодних угод там не мало бути підписано. Я не розумію, звідки такі очікування. З цієї причини, оцінювати зустріч як "провальну" для когось із них неправильно.
По-друге, Ердоган у цій історії грав роль посередника, а не суб'єкта переговорів про зернову угоду. Рішення про ослаблення санкцій проти РФ як компроміс щодо відновлення зернового договору мають ухвалювати не в Туреччині або ООН, а в ЄС і США, і саме з ними розмовляє Путін через Анкару.
По-третє, в Ердогана, очевидно, віддають перевагу тому варіанту зернової угоди, який був. Судячи з його слів, Туреччина виступає або за повернення до статусу-кво, або за розширення угоди за рахунок учасників і номенклатури товарів. Але для цього потрібен компроміс, і Ердоган тут грав роль месенджера, пропонуючи альтернативи, погоджуючи їх то з Москвою, то з Вашингтоном/Брюсселем. Створення коридорів без РФ Туреччина не підтримує, і Ердоган про це чітко заявив.
Загалом, питання зернової угоди може бути базово вирішене одним із трьох способів:
- Силовий тиск на Росію. Створення їм прямої військової загрози для їхньої портової інфраструктури в Чорному морі, що змусить їх повернутися до угоди, щоб не підривати власну торгівлю. Але для такого тиску поки що немає ресурсів, а Туреччина не бажає втягуватися у війну з РФ на морі.
- Компромісна угода. Але це означає, що сторони мають піти на поступки.
- Створення альтернативних коридорів без РФ. Але тут проблема в гарантіях безпеки таких коридорів і в тому, хто їх забезпечить. В України немає таких ресурсів на даний момент, а Туреччина не готова брати на себе таку відповідальність + не факт, що це переконає міжнародних страховиків.
Судячи із зустрічі в Сочі, пріоритетним залишається другий сценарій — переговори з можливим виходом на компроміс. Принаймні Туреччина виступає саме за такий варіант, паралельно опрацьовуючи додаткові альтернативи, на кшталт імпорту зерна на переробку та експорту борошна в Африку на гроші Катару.