Росія щось задумала. Два варіанти розвитку подій під Токмаком після контратак супротивника

На Токмацькому напрямку командування противника продовжує свої спроби атакувати "у фланг" ударне угрупування українських військ. І я розумію, чому, адже цілком очевидно, що якщо воно спробує зупинити ці атаки — "неприємності" у смузі оборони його 42-ї мотострілецької дивізії (МСД) мають усі шанси знову відновитися.

Тож підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії противника (ДШД), а саме її 108-го та 247-го десантно-штурмових полків (ДШП), вперто намагаються пробитися у північно-західному напрямку (це у бік Малої Токмачки) – поки безрезультатно.

Так само, на протилежному фланзі 104-й ДШП 76-ї ДШД противника пару діб тому здійснив декілька спроб "звузити" по фронту вклинення передових підрозділів ЗСУ у першу позицію свого головного рубежу оборони в районі Новопрокопівки. З тим самим результатом.

Одночасно з цим, підрозділи 70-го мотострілецького полку (МСП) противника, підтриманні 1429-м мсп ТрВ, пробували пробитися до південно-західної околиці Роботиного.

Тут противник прагне відтіснити наші передові підрозділи принаймні від північної околиці села Новопрокопівка.

Таким чином, стає зрозуміло, що хоча ці контратаки не приносять противнику якихось позитивних результатів, але дозволяють гальмувати просування Оріхівської групи військ ЗСУ у південному напрямку.

Очевидно, головною метою цих дій, заради якої командування противника свідомо пішло фактично на "сточування" своєї основної "пожежної команди" оперативного рівня (2-х десантно-штурмових дивізій), є виграш часу.

У цьому сенсі, постає цікаве питання — навіщо?

Відповідь може бути двоякою:

• або противник виграє час для оперативного розгортання частини своїх військ на другій позиції головного рубежу оборони;
• або йому потрібний час для організації та підготовки на якійсь ділянці (напрямку) власного наступу.

У зв’язку з цим варто пригадати зразу декілька подій, які трапились нещодавно, а саме:

• розгортання на Лиманському та Херсонському напрямках певної частини стратегічних резервів противника (частин та з’єднань 18-ї та 25-ї загальновійськових армій\ЗВА), які замінили собою частини та з’єднання 41-ї ЗВА, 49-ї ЗВА, які частково вибули "на відновлення";
• вивід також на "відновлення" з-під Бахмуту ряду частин 150-ї МСД противника, а також десантно-штурмових бригад. В свою чергу, з Лиманського напрямку – 90-ї танкової дивізії (ТД);
• i головне, вперте "небажання" командування противника "розпакувати" свою 35-у ЗВА, яка "причаїлася" на Пологівському напрямку. В той час, коли ситуація праворуч та ліворуч від неї — набагато складніше для противника, ніж на не атакованому Пологівському напрямку. ЇЇ три повнокровних бригади (38-а, 64-а окремі мотострілецькі\ОМСБР та 69-а окрема бригада прикриття\ОБРП), підсилені 177-м окремим полком морської піхоти (ОП МП) 58-ї ЗВА, по суті, до сих пір, не приймали участь у масштабних та інтенсивних боях. А значить — зберегли боєздатність.

Думаю, у цьому сенсі ситуація більш-менш проясниться та набуде визначеності протягом найближчого часу. Адже стануть відомі зміст та напрямки, очевидно, затіяного стратегічного перегрупування військ противника.

Джерело.