Гроші будуть, зброя – теж. Чому не варто побоюватися припинення допомоги Україні від США та МВФ
В Україні поширюються побоювання щодо припинення міжнародної допомоги Україні. Блогер Антон Швець пояснює, чому ці страхи марні — і щодо військової допомоги від США, і щодо макрофінансової допомоги від МВФ.
Про міжнародну допомогу в контексті "громадянської війни серед республіканців" в Конгресі США та новин про призупинку допомоги Україні.
Це все нас дуже хвилює, і ми цілих три дні всі були експертами з американської демократії, але всі були вимушені перекваліфікуватися в експертів з Сектору Гази, і не встигли пояснити, що відбувається. Окей. Я за експертів. Пояснюю, про яку саме допомога йде мова в Конгресі.
Чого нам очікувати? Якщо дуже коротко, то загалом зараз все окей з макрофінансовою допомогою і перспективи по ній непогані. З військовою допомогою все окей прямо зараз, а от у майбутньому можуть бути проблеми.
А тепер докладно та довго.
Цитата про "громадянську війну серед республіканців" — це цитата лідера демократичної меншості в Конгресі Гакіма Джеффріса, якщо що. І сказано це було про те, що демократи не будуть допомагати республіканцям вибиратися з їх внутрішньої кризи. Це означає, що питання, які нас дуже хвилюють, можуть відкладатися на майбутнє. Війна Росії проти України для демократів та республіканців стає ареною передвиборчих змагань. Це неприємно і ризиковано, але, щонайменше, це набагато краще, ніж якби про нас забули, і ми стали "якимось східноєвропейським заворушенням". Навпаки. Ми є наріжним каменем американської політики. Цим каменем демократи б’ють республіканців по голові, і навпаки.
Справа в тому, що українське підсвідоме, коли каже про колективний Захід, уявляє, що всім Заходом керують США одноосібно. А всіма США керує Президент США. Ну ок, тепер знають, що є якийсь Конгрес. Це все підтверджувалося випадками, коли американські та європейські посадовці та лідери тиснули на Україну в минулому з вимогами виконувати меморандуми МВФ.
Але то все не дуже відповідає дійсності.
Питання допомоги, яке підвішене в Конгресі — це питання виділення нових коштів переважно на військову допомогу. Значною мірою ці гроші взагалі в Україну не потрапляли. В кращому випадку в країни Європи, або продавцям зброї, але напряму від ЦРУ та РУМО, які скуповували ту зброю для нас по всьому світу. Так що, коли йдеться про те, що українські корупціонери масово розграбовують американську військову допомогу, що ж робити, як бути, то українські корупціонери лише сумно сміються і плачуть в хустинки луївітон. Тому що "американська військова допомога" — це американський Пентагон дав грошей американському виробнику за сто тисяч мільйонів патронів, отримав їх від нього, засунув у американський літак, паровоз, паром, ракету, довіз все це до Польщі з Чехією, там розвантажив, і потім воно доїхало до України. А український корупціонер лише може подивитися на вагон снарядів і написати у фейсбуку "дякуємо американському уряду за чергові сто мільйонів доларів", одночасно думаючі собі "с…ка, хоч би долар живий побачити".
Це як ніби ваша бабуся любить вас, і коли ви приходите до неї зі словами "бабусю, мені дуже важко жити, все дуже дорого, не могла б ти дати мені трохи грошенят", вона каже "онучку, я так тебе люблю, ти такий молодець, на тобі супчику поїж". Ти їй "а грошей, бабусю, можна мені грошей", а вона відповідає "а я тобі ще і в термоса ось супчику налила, дивися, заходь ще".
Насправді, ми все ще не вибрали раніше виділені кошти (тому, поки я пишу цей текст, Пентагон заявив про новий транш на військові потреби України з бюджету США цього року). До того ж Пентагон завжди може "переоцініти" вартість виданого, як вже було не раз. Бо, як я вже казав, ці гроші фактично їздять між Конгресом та Пентагоном. Якщо Пентагон каже, що на ту саму суму він може нам видати ще щось, бо те, що видали раніше, "коштує" менше — він видає. Навіть допомога Ізраїлю, про яку ви чули зараз, це фактично постачання зі складів армії США в Ізраїлі. Тобто навіть ракети "Залізного Купола", які США передало АОІ, фактично вже не тільки куплені — вони вже знаходились в Ізраїлі. Просто не були передані.
До того ж бюджет, який був прийнятий без урахування майбутньої допомоги нам, був тимчасовим. В нього і повинні були вносити правки. Але тепер це відкладається на якийсь час, поки там республіканці вирішать свої питання з більшістю в Конгресі. Тим не менш, сталість постачань нам може бути збережена за рахунок механізмів, про які я сказав, і завдяки вкладу європейців. На якийсь час цього вистачить, бо ЄС готові, але довго вони так робити не зможуть. Тому загалом затримка на розборки республіканців та можливі затримки Ізраїлю з завершенням операції в Газі створюють для нас, так би мовити, потенційно серйозний виклик ближче до літа 2024 року.
Про Конгрес закінчили.
Далі про макрофінансову допомогу. Оце вже гроші, як гроші, це не супчик в бідончику.
МВФ — це незалежна інституція. Так, США має там вирішальний голос, але цей голос стратегічний. Аналогічно і зі Світовим Банком. США може впливати на введення політик МВФ та СБ, але не може втручатися в операційку напряму. Тільки на рівні консультацій. Так, звісно, в це важко повірити українцям, але це правда. Рішення про виділення допомоги Україні МВФ буде приймати за власними процедурами та на власний розсуд. Тобто, функціонери МВФ мають найбільший вплив на перспективи отримання Україною великого макрофіну. Цитата заступниці директора Європейського департаменту МВФ Уми Рамакрішнани: "Сполучені Штати дійсно будуть частиною цього діалогу". Частиною. Діалогу. Це, до речі, було сказано у відповідь на запитання про лист пріоритетних реформ від Посольства США. Я це тут не до того, що не треба робити реформи. Ще як треба, і провтики з маяками можуть легко призвести до затримок виділення грошей від МВФ (план на такий випадок, якщо що, також є). Це для розуміння, що суто американські внутрішньополітичні чинники будуть впливати на нашу макрофінансову допомогу не сильно.
Що там, як з власним розсудом у МВФ? Як вони оцінюють нашу готовність?
МВФ оцінює умовно та дуже спрощено два типи параметрів. Так би мовити кількісні параметри (ті, які можна виміряти: рівень інфляції, обсяг ЗВР, курс, дефіцит бюджету і таке інше) та параметри дизайну, які найчастіше описані в маяках МВФ. Оці всі "проголосувати закон номер", "провести валютну лібералізацію", "обрати прозоре керівництво орган_нейм", "підсилити незалежність орган_нейм" тощо.
З кількісними параметрами в нас все ок. Пряма мова голови місії МВФ в Україні: "Якщо говорити про кількісні параметри, то станом на кінець червня всі вони були виконані. Це сигнал того, що керівництво України виконує всі зазначені параметри і просувається по визначеній траєкторії". Інтерв’ю було на минулому тижні, оцінки йдуть з запізненням, але якщо б щось змінилося, то МВФ би сказав щось на кшталт "звернути увагу на такі-то тенденції". Тому все ок.
Більш того. Окрім консервативного сценарію, МВФ пропрацьовує і негативний. У випадку негативного сценарію загальний обсяг траншів, які зав’язані на МВФ, буде збільшений з 115 мільярдів доларів до 140. Серед негативних сценаріїв, окрім суто військових, є і проблеми з українським експортом.
З маяками в нас завжди все складно, але МВФ оцінює поточний стан як "влада країни взяла на себе зобов’язання і працює над їх виконанням. Це радше виклики, оскільки країна перебуває у стані війни, і деякі з цих реформ призводять до технічних викликів, а інші до — політичних. А деякі — до обох". Радує, що питань саме до фінансового сектору у МВФ вперше за багато років взагалі нема.
Більш того. Під час пресконференції в Маракеші голова МВФ Крісталіна Георгієва відзначила три найбільших досягнення України під час війни.
Перше досягнення — це відновлення економічного зростання, попри війну.
Цитата: "Зараз ми прогнозуємо зростання приблизно до 3%. У нас був діапазон від 1% до 3%, і ми схиляємося до вищої межі цього діапазону".
Друге досягнення — це утримання інфляції менше 10%. Також не дуже просте завдання, голова МВФ прямо відмітила, що не так багато країн можуть похвалитися такими цифрами, навіть без війни. І не треба думати, що МВФ можна намахати якимись махінаціями зі статистикою. Вони знають, що зниження інфляції — це результат "продуманої політики".
Третє досягнення — це збереження золотовалютних резервів, яке дозволило НБУ перейти до керованої гнучкості обмінного курсу. І сталося це раніше і набагато плавніше, ніж МВФ очікував. Керована гнучкість — це шлях до валютної лібералізації, яка записана в маяки МВФ, бо це допомагає зростати економіці.
Як ми бачимо, всі три досягнення — це результат роботи Національного Банку та Мінфіну. Довіра наших міжнародних партнерів до цих інституцій — найвища за всю історію української незалежності. І ця довіра побудована на плідній співпраці та повному взаємопорозумінні. Цей кредит довіри дуже нам знадобиться у випадку будь-яких негараздів.
Саме тому перспективи суто макрофіну я оцінюю дуже позитивно, просто тому, що так їх оцінюють ті, хто дає нам гроші. Зазвичай МВФ нікого не хвалить. Особливо, якщо дає 115 мільярдів баксів. Навпаки.
Як бачимо, американська зрада на нас впливає значно менше, ніж наші внутрішні, як каже МВФ, виклики. Як технічні так і політичні. Тому не варто через ситуацію в Конгресі сильно перейматися. Ситуація на фронті та виконання маяків МВФ є більшою проблемою (на даному етапі), ніж затримки з однією частиною допомоги нам.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.