Залужний написав Зеленському? Чим відрізняється стаття главкому в Economist від статті в Time

Мені не подобається стаття Залужного, яку я вчора прочитала. Так, я на неї чекала, бо на статтю в Time, яка мені також не сподобалася, мала бути якась реакція — і ось вона. І вона мені не подобається. Але "не подобається" не означає, що я не згодна чи не вірю тому, що там написано. Навпаки, згодна та вірю.

Я нічого не знаю про Зеленського як людину та керівника, я не дивилася "Слугу народу" й "95 квартал", я за нього не голосувала. Але колись, багато років тому, я якось прийшла до мами, а там по телевізору показували "Танці із зірками", які я теж ніколи не дивилася, у мене взагалі немає телевізора вже років 15. І там був саме момент фіналу, де був Зеленський. І всі вже станцювали, і журі мало обрати переможця. І там було дуже щільно все, я так розумію, і кожен бал важивий. І вони порадилися й кажуть — і от ми вирішили все ж таки перше місце віддати парі Зеленський і, вибачте, я не знаю хто. І в цей момент я подивилася на екран і побачила, як Зеленський підстрибнув, і побіг по колу в студії, і схопив на руки партнерку, і ледь не перекинув стіл журі. І це було дуже щиро, і дуже мило, і дуже доречно, але я побачила щось у його обличчі, що зрозуміла — він не вміє програвати. У поганому сенсі. Він не бачить, не розуміє, не приймає іншого варіанта, окрім своєї блискучої, незаперечної перемоги. Будь-який інший розвиток подій вводить його в ступор, він просто не розуміє, що з цим робити. Це звучить красиво, але насправді це самовбивча риса, коли ти відповідаєш тільки за себе. Це стає суспільно небезпечно, коли ти відповідаєш за інших.

Я ані трохи не була здивована, що він не втік. Для такої людини це просто неможливо, такого сценарію не існує. Фаталізм і віра у свою зірку роблять втечу непотрібною — бо нащо? І все це: і фаталізм, і ірраціональну віру у свою особливість, і вдачу попри все, але нині вже на межі з відчаєм та істерикою, — я побачила в статті Time. І мені це не сподобалося, бо це не те, що нам потрібно зараз.

А потім я прочитала статтю-відповідь Залужного, яка була повною протилежністю тій першій статті. Жодного анонімного джерела, психологічних портретів, мемних висловів, замальовок і припущень. Узагалі жодного особистого слова. Тільки інформація, її аналіз і варіанти стратегії, як у підручнику.

Ця стаття не сподобалась мені тому, що вона з математичною точністю пояснює, чому ми не перемагаємо. Я знаю і розумію, що вона написана напередодні важливих голосувань у США і це послання західним партнерам. Але, на мій погляд, не тільки.

Я вважаю, що публікація саме такої статті в іноземному ЗМІ — єдиний спосіб, який лишився в Залужного сказати президенту те, що він слухати й знати не хоче. І це означає, що інших, менш публічних каналів для такого спілкування вже немає — і мені це не подобається.

Мені не подобається стаття Залужного тому, що вона здається звітом, дуже докладним і відповідальним звітом перед звільненням.

Мені не подобаються обидві ці статті поодинці, але набагато більше не подобаються вони мені разом. Коли в політичному керівництві ми маємо людину, яка вірить в свою зірку та заперечує реальність, а в армії маємо дієвого, розумного й активного реаліста, якого натомість не слухають, — кому це може сподобатися?

Отже, мені дуже не подобаються ці статті, але я рада, що вони зʼявилися. Хтось мав нарешті це сказати, і ми маємо почути те, що відбувається, де ми перебуваємо. Очікувано, що відповідальною людиною всередині країни виявився главком, а не президент, бо главком не хоче переобратися на посаду главкома.

Ну так, ми, вочевидь, поки ще не перемагаємо. Але це реальність, а реальність не повинна подобатися чи ні, на неї просто треба зважати, щоб розуміти, як рухатися далі до обраної мети.

P.S. Вибачте, вибачте, але я не можу стриматися. Зі статті Залужного я дізналася, що росіяни назвали свою систему мінування "Зємлєдєліє". Це дуже страшно, коли люди не розуміють сенсу базових людських слів.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело