Потрібен свій Залужний в економіці. Чому в Economist хотілося б бачити іншого головнокомандувача
Показово, що у виданні під назвою "Економіст" виступив український генерал. А хотілося б, зазначає блогер Сергій Іванов-Малявін, побачити там велику статтю головнокомандувача української економіки з поясненням, як жити далі.
Є певна іронія (трагедія, історичний урок — підставте самі), що в журналі "Економіст" (я напишу цю назву простенько) друкується стаття нашого головнокомандувача про те, як нам вести війну, а не статті наших економістів про те, як нам розвивати економіку.
Якщо війна замре на сьогоднішніх кордонах, помре навіть гіпотетична можливість будувати колишню Україну. Ми втрати-мо (-ли) величезну частину промислового потенціалу, сільськогосподарських земель, ресурсів, родовищ, портів і майже втратили море.
Так, навіть ідеально використовуючи свої колишні можливості, дані незалежній Україні від народження, ми навряд чи запобігли б агресії. Але були б готові битися успішніше.
Але що гадати про минуле.
Чи можливо побудувати успішну країну в тих кордонах, що є на сьогодні, з тієї точки розвалу, що є на сьогодні, в цих умовах? Своїми силами — більше ні. Але навіть відбудовуючи країну з міжнародною допомогою, ми маємо вбити думку про "відновлення".
У світі є приклади успішних країн та економік з ресурсами більш мізерними, ніж ті, що залишаються під нашим контролем сьогодні. Але це — так чи інакше — вільні економіки. Так, ми можемо бути успішними в новітніх галузях, не відновлюючи колишній індустріальний потенціал. За умови — поки що нездійсненної, що ми будуватимемо економіку на засадах економічних свобод.
Не зруйнуємо "розруху в головах", не припинимо вбивати ініціативу українців, знищувати заповзятливих, відбирати зароблене на користь величезної, надмірної отари менших державних чиновників і більших державних князів — не побачимо незалежної України ніколи, навіть перемігши й виживши в цій найтяжчій війні.
Ми не можемо вести всередині України позиційну економічну війну.
Ми не переможемо в будівництві успішної країни, поки в The Economist не з'являться статті головнокомандувачів української економіки з чітким розумінням неможливості більше жити так, як ми жили колись і як живемо зараз.