"Чи дамо вперше і нарешті шанс самим українцям — чи будемо, як і раніше, покладатися виключно на західну допомогу, західне диктування і бенефіціарів цієї допомоги? Чи дозволимо знову, як у 2014, віддати владу старим "фахівцям", які вже навперебій пропонують свої послуги? Чи виженемо збанкрутілих управлінців?". Думка.
Автори
-
-
"Чого тільки не має статися через два тижні: перелом у війні, кінець війни, поява у нас надзброї, мобілізація (наша чи ворожа), виснаження ресурсів, від'їзд близьких — про що не спитай, що не заплануй, все станеться через два тижні". Думка.
-
Читати про "завтра війна" було тривожно, читати сьогодні про "а я ж говорив" — смішно, читати про "зраду" головнокомандувачів — соромно за авторів, вірити спринтерським постам про "перемогу" — небезпечно. Нічого не почалося, але й нічого не закінчилося.
-
Переведення стрілок з підтримки української мови на мовну сегрегацію та обмеження в культурному житті цілої низки національних меншин — фактор, який додатково погіршує шанси країни на відновлення.
-
Єдиний дієвий спосіб зберегти контроль над своєю долею і долею близьких — виїхати.
-
![Гол у свої ворота. Чому нападки на футболіста Довбика за російську мову розколюють суспільство]()
Суспільство, яке нападає на звичайну людину за те, що вона говорить рідною мовою, абсолютно хворе.
-
Звідки візьметься фінансова грамотність у людей, за яких податки платять роботодавці? У країні, де люди не є податковими агентами, фінансова грамотність не тільки не потрібна — немає причин для її існування.
-
Нинішня вакцинація демонструє антисоціальний характер української держави. Завжди жертвуючи інтересами звичайних громадян, вона вперше безпосередньо та наочно жертвує їхніми життями. Щодня це держава вбиває.
