Проміжні висновки. Чому "вторгнення" не почалося, але гра довкола України не закінчилася

Читати пости про "завтра війна" було тривожно, читати сьогодні пости "а я ж говорив" — смішно, читати пости про "зраду" головнокомандувачів — соромно за авторів, вірити спринтерським постам про "перемогу" — небезпечно.

Нічого не почалося, але нічого не закінчилося.

Напевно, мене сьогодні найбільше зачіпає нездатність деяких знайомих хоч на день очікування нападу припинити знущання з головнокомандувача.

Напевно, нам самим треба нарешті визначитися: відмовлятися від мінських угод чи наполягати на їхній безальтернативності. Я спробував би знайти альтернативу. Саме час.

Хотілося б розумної спокійної позиції щодо наших партнерів та союзників: щось середнє між осанною та прокльонами.

Важливо

Соромно перед західними ЗМІ. Як ми готуємося до вторгнення Росії

Важливо

Війна в теплій, дружній атмосфері. Що означає для України годинна розмова Байдена та Путіна

Хотілося б усвідомлення національних інтересів та їхньої відмінності від етнічних. Хотілося б перейти від побажань смерті тимчасовому Путіну створити умови для власного всебічного зростання. Щоб заробити гроші — багато грошей — на літаки та сучасну ППО. І на флот.

А головне — на гідне, різноманітне, спокійне життя поряд із неспокійними сусідами.

Першоджерело.