Відірватись від спринту зі смертю. Чому на війні легше міряти час відрізками у два тижні

Два тижні. Через два тижні.

Як часто ви чули цей термін останнім часом?

Я чую та зустрічаю постійно.

Два тижні витіснили решту тимчасових відрізків: дні, місяці, року і століття.

Чого тільки не має статися через два тижні: перелом у війні, кінець війни, поява у нас надзброї, мобілізація (наша чи ворожа), виснаження ресурсів, від'їзд близьких — про що не спитай, що не заплануй, все станеться за два тижні. Якщо ви повторите питання завтра — вам знову дадуть відповідь про два тижні, які вислизатимуть від вас як горизонт.

Мені здається, це психологічне пристосування людей до ситуації, коли їхній країні давали термін три дні, а вона стоїть уже місяць. Тут два тижні — цілком близький середньостроковий обрій планування.

Хочу зробити зусилля та відірватися від цього спринту зі смертю. Починаю думати про пів року. А потім ще пів року. Теперішні пів року зійдуть за мирні три, а то й п'ять. Пам'ятається, собакам при порівнянні їхнього життя з нашим вважають один собачий рік за п'ять людських. А наші дні зараз зовсім собачі. Іноді у хорошому розумінні слова.

Джерело.

Важливо

Закликаю — не розколюйте державу!