Український суд для польських перевізників. Як зняти блокаду кордону

Щодо акції польських перевізників із блокування українського кордону наша держава зайняла досить м'яку позицію, сподіваючись на переговори. Не знаю, чи будуть вони ефективними. Не буду аналізувати й польські внутрішньополітичні причини цих подій. Процитую лише один з матеріалів на тему: "В Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України кажуть, що страйкує лише одна з чотирьох польських асоціацій перевізників. Причому протестувальники – це водії вантажівок, які працювали на білоруському й російському ринках. Їх не підтримали інші асоціації, а польський уряд двічі звертався з проханням зупинити акцію."

Але давайте поміркуємо: чи є в України способи боротьби за свої інтереси у цій ситуації, не пов'язані із залежністю від волі навіть не польської держави, а невеликої групи людей, яка фактично взяла країну, що воює, у заручники?

Очевидно, є. І пов'язана така можливість, як не дивно, із кримінальним переслідуванням учасників акції.

Ця думка є неочевидною, якщо не пригадати положення ч.1 ст.8 КК України: "1. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України."

Очевидно, що блокування доріг на кордоні вчинюється проти інтересів як України, так і громадян України (і власників транспортного бізнесу, і звичайних водіїв). Як же такі дії можуть бути кваліфіковані?

Очевидною є ст.279 КК України, причому її ч.3, за ознакою наслідків. Адже і збитки блокування кордону заподіює багатомільйонні, і напевно вже можна знайти людей, яким елементарно стало зле у багатоденній черзі на кордоні, тобто у результаті дій блокувальників спричинено шкоду здоров'ю. (Принаймні щодо одного такого випадку були повідомлення у ЗМІ.)

Також, оскільки ці дії спрямовані на те, щоб унеможливити нормальну роботу як транспортних підприємств, так і тих, чиї вантажі доставляються, і те, що заподіяно велику шкоду, а також, що робиться усе це організованою групою осіб, напрошується кваліфікація ще й за ч.3 ст.206 КК України.

Які можливості може отримати Україна у разі, якщо внесе відомості до ЄДР, та у результаті буде розслідуватися таке кримінальне провадження за цими фактами?

Чи зможуть організатори та учасники бути притягнути до кримінальної відповідальності у Польщі? Якщо ми звернемося до Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, то побачимо, що така можливість сумнівна. Своїх громадян держави для притягнення до відповідальності іншим країнам не видають (Україна теж). Щодо притягнення до відповідальності на території Польщі, то ч.1 ст.54 вказаної Угоди нам каже: "1. Кожна з Договірних Сторін зобов'язується за клопотанням іншої Договірної Сторони провадити кримінальне переслідування своїх громадян, а також іноземців, які мають місце постійного проживання на її території, підозрюваних у скоєнні злочину на території запитуючої Договірної Сторони."

Оскільки у нашому випадку дії вчинено на території Польщі, на перший погляд, підстав для цього немає. Можна, звісно, "погратися" із тим, що наслідки настали на території України, але будемо виходити з того, що польська влада Україні у притягненні цих людей до кримінальної відповідальності відмовить.

Тоді що ж ми отримуємо? Для розуміння цього, потрібно зважити на це, з ким ми маємо справу, та за що, власне, вони борються. А борються вони фактично за те, щоб зайняти ринкову нішу у перевезеннях, яку зараз займають українські перевізники.

Так от. У такому випадку очевидно, що для усіх водіїв, які беруть участь у блокуванні кордону, в'їзд до України реально буде закритий, причому на досить довгий строк, оскільки тут вони зможуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, якщо з'являться у зоні досяжності українських правоохоронних органів. Тобто, цим самим вже фактично позбавляється сенсу сам протест. Причому, наголошую, це стосується не лише та не стільки організаторів, які, можливо, до України й не збираються, а саме учасників — водіїв, для яких це є роботою, і за можливість виконувати її вони таким чином "борються". Гадаю, якщо не усіх до одного, то принаймні значну частину учасників акції можна ідентифікувати.

Мало того, у цьому випадку Україна матиме право оголосити їх у міжнародний розшук. А у разі виїзду з Польщі у треті країни учасники блокування ризикуватимуть опинитися під екстрадиційним арештом. Знов-таки, для водіїв міжнародних перевезень це означатиме фактично неможливість працювати, не лише на українському, але й на інших напрямках. У такому випадку вже менш важливо, видадуть їх у кінцевому підсумку Україні чи ні. Головне, що сама така перспектива кожному конкретному блокувальнику у професійному сенсі обійдеться дорожче, ніж потенційні вигоди навіть у випадку задоволення їхніх вимог (а таке задоволення є практично неможливим, що вони, напевно, розуміють).

Цей шлях є хорошим ще з однієї точки зору. Він націлений не на офіційних польських осіб чи якихось політичних діячів, як можуть стояти за усім цим, а безпосередньо на виконавців, які спричинюють шкоду Україні та її громадянам. Політичні ризики, в умовах, коли польська влада не хоче або не може сама навести лад та припинити блокування, мінімальні.

Щодо моральної точки зору… Я вже неодноразово писав про те, що ті, хто блокують дороги заради виконання якихось своїх вимог, по суті справи, сповідують ту саму логіку, що й терористи, які беруть у заручники сторонніх, непричетних до конфлікту, людей, знов-таки, щоб їхні вимоги були задоволені. Коли ж це стосується країни, яка воює (і яку польська влада офіційно підтримує, але лад навести, у тому числі й силовими методами, "чомусь" не може або не хоче), — це подвійна ницість, яка, у свою чергу, Україною може бути розцінена як пряме пособництво ворогу.

Очевидно, доцільним є не відкривати кримінальне провадження одразу, а спочатку донесення до учасників блокування такої можливості та наміру, із докладним роз'ясненням, що це буде означати для них, саме для рядових учасників цих дій. Та дати якийсь не дуже тривалий час на припинення блокування. Але, якщо це не буде зроблено, то Україна матиме право як з юридичної, так і з моральної та політичної точок зору вжити саме таких заходів, досить жорстких, але при цьому таких, які не залежать від волі польської сторони.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело